Содержание1. Кризові періоди та рушійні сили психічного розвитку людини. 3
2. Пороги чутливості - абсолютні та відносні. 7
3. Психолого-педагогічні теорії оволодіння знаннями, навичками та вміннями. 9
Література 15ВведениеРозвиток людини - це процес кількісних і якісних змін в організмі під впливом різноманітних детермінант: зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих . Результат розвитку людини - це її становлення як біологічного виду і як соціальної істоти. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком і включає в себе морфологічні, біохімічні та фізіологічні зміни. Соціальні зміни в людині передбачають її активне опанування соціальним досвідом і перехід його у внутрішній світ, усвідомлену активну участь людини в суспільно корисній діяльності та виконання певних соціальних ролей.
Психічний розвиток являється одним із основних напрямів розвитку людини і включає до себе формування наступних елементів особистості:
1) свідомості і самосвідомості;
2) провідних рис та властивостей;
3) когнітивних, почуттєвих і вольових процесів.
Процес становлення людської особистості здійснюється як "саморух", якому, на думку Г.С. Костюка, властива єдність зовнішніх і внутрішніх умов. Зовнішні умови визначаються природним і суспільним середовищем, необхідним для існування індивіда, його життєдіяльності, навчання, праці, розвитку. За формулою детермінації, яку висунув С.Л. Рубінштейн, зовнішні умови впливають на процес розвитку через внутрішні умови, що містяться в самому індивіді.
Зовнішні і внутрішні умови розвитку є протилежностями, пов'язаними між собою. Зовнішнє, об'єктивне, соціальне засвоюється індивідом і стає внутрішнім, суб'єктивним, психічним, яке визначає його нові відношення до зовнішнього світу. Механізмом такого засвоєння визнається, згідно з поглядами Ж.Піаже, Л.С.Виготського, П.Я. Гальперіна, інтеріоризація, тобто перетворення, вростання зовнішніх практичних дій у внутрішні розумові дії. Завдяки цьому формується здатність до оперування об'єктами в образах, думках, їх перетворення, продукування нових об'єктів. Зовнішнє стає внутрішнім, психічним, зазнаючи певних змін, перетворень. Відбувається і протилежний процес - екстеріоризація, за допомогою якого здійснюється об'єктивізація внутрішнього, його перехід у зовнішній план діяльності.Литература1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К., Либідь, 1997. - 376с.
2. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посіб. - К., ЕксОб, 2001. - 303с.
3. Максименко С. Д., Зайчук В. О., Клименко В. В., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищих навч. закл. - К., Форум, 2000. - 543с.
4. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. - К., Вища школа, 2001. - 487с
5. Немов Р.С. Психология: в 3-х книгах. - М., Владос, 2002. - Кн.2: Психология образования. - 608с.
6. Нємов Р.С. Психологія: загальні основи психології. Книга 1. - Рівне, Вертекс, 2002. - 576 с.
7. Оллпорт Гордон В. Личность в психологии. - М., КСП+, 1998. - 347с.
8. Психологія: Підручник /за ред. Ю.Л.Трофімова. - К., Либідь, 2005. - 560с.
9. Шапар В Б. Психологічний тлумачний словник. - Харків, Прапор, 2004. - 640с.
10. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М., Прогресс, 1996. - 344с.
11. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К., Либідь, 2002. - 560с.'
|
|
