Содержание1. ІНДИВІДУАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ А. АДЛЕРА 3
2. ТЕСТИ 9
Список використаної літератури 15ВведениеАльфред Адлер (1870 - 1937) розпочав свою наукову діяльність не як психолог, а як медик, закінчивши медичний факультет Віденського університету і почавши роботу як лікар-офтальмолог. Проте незабаром його інтереси переміщаються у бік психіатрії і неврології [6].
У 1902 році Адлер стає одним з перших чотирьох членів гуртка, що утворився навколо творця нового психологічного напряму Зиґмунда Фрейда. У 1910 році за пропозицією Фрейда він стає першим президентом Віденського психоаналітичного товариства. Проте незабаром Адлер почав розвивати ідеї, що суперечили деяким основним положенням Фрейда. Коли ці розбіжності загострилися, йому було запропоновано висловити свої погляди, що він і зробив в 1911 році, відмовившись потім від поста президента товариства. Через деякий час Адлер офіційно обірвав свої зв'язки з психоаналізом, вийшовши з товариства разом з своїми прихильниками і організувавши власну групу, яка одержала назву Асоціації індивідуальної психології.
Після першої світової війни Адлер зацікавився питаннями освіти, заснувавши першу виховну клініку в рамках віденської системи шкільної освіти, а потім і експериментальну школу, де втілювалися в життя його ідеї у області освіти. Особливе значення Адлер при цьому надавав роботі з вчителями. Для допомоги батькам у вихованні дітей їм були організовані консультативні центри при школах, де батьки і діти могли одержати потрібні їм поради і допомогу. До 1930 року тільки у Відні було 30 таких центрів. Робота Адлера з дітьми, їх виховання і навчання надали Адлеру значний матеріал для створення їм власної концепції індивідуального розвитку людини.
У 1935 році Адлер переїздить в США, де продовжує працювати як лікар-психіатр, одночасно займаючи пост професора медичної психології. В цей час Адлер став засновником нового, соціально-психологічного напряму. Саме в розвитку цих своїх нових ідей він і розійшовся з Фрейдом. Його теорія дуже мало пов'язана з класичним психоаналізом і представляє цілісну систему розвитку особистості.Литература1. Адлер А. Понять природу человека / Е.А. Цыпин (пер.). - СПб., Академический проект 1997. - 256с.
2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Боковиков (пер.). - М. : Академический Проект, 2007. - 232 с.
3. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. - К. : Либідь, 2001. - 406с.
4. Всемирная энциклопедия: Философия / А.А. Грицанов (сост.). - М. : АСТ, 2001. - 1311с.
5. Горностай П.П., Титаренко Т.М. Психологические теории и концепции личности: краткий справочник. - К.: Рута, 2001. - 311с.
6. История психологии в лицах. Персоналии / Л.А. Карпенко (ред.). - М. : ПЕР СЭ, 2005. - 783с.
7. Кондзьолка В.В. Історія середньовічної філософії: Навч. посіб. - Л. : Світ, 2001. - 318с.
8. Корольчук М.С., Криворучко П.П.. Історія психології: Навч. посіб. - К. : Ельга; Ніка-Центр, 2004. - 246с.
9. Марцинковская Т.Д. История психологии: учебник. - М. : Академия, 2008. - 544с.
10. Роменець В.А.. Історія психології ХІХ-початок ХХ століття: навч. посібник. - К. : Либідь, 2007. - 832c.
|
