СодержаниеВступ
1. Економічний зміст суспільного добробуту
1.1 Суть поняття добробут
1.2 Економічна природа суспільного добробуту
2. Розвиток теорії суспільного добробуту
2.1 Історія розвитку ідей суспільного добробуту
2.2 Моделі суспільного добробуту
3. Парето-оптимальний розподіл ресурсів та соціальний оптимум
Висновки
Список використаної літературиВведениеЕкономіка суспільного добробуту є розділом економічної теорії, який займається оцінкою економічної діяльності на основі двох фундаментальних критеріїв: ефективностi і справедливості розподілу. Концепція ефективності, яка є центральним поняттям в економіці суспільного добробуту, називається Парето-ефективністью, яку можна визначити як створення таких умов, за яких досягається і може підтримуватися відповідною системою відносних цін на чинники виробництва і продукцію одночасно ефективність виробництва і споживання, і загальне узгодження через механізм ринкових цін між ефективними структурами пропозиції товарів та попиту на споживання товарів виробництва. Гіпотетично за існування Парето-ефективності в економічній системі, коли всі ці умови виконуються, неможливим було б зробити когось більш багатим без матеріальних втрат для іншого або інших.
Соціальні гарантії — обов\'язковий елемент економічної системи держави, важлива умова її економічної та соціальної стабільності. Без перебільшення можна стверджувати, що вищий рівень соціальних гарантій — основа суспільного добробуту й кінцева мета економічної діяльності держави.
Слід зазначити, що соціальні гарантії розглядаються фінансовою наукою в контексті забезпечення зростання суспільного добробуту. Основні принципи теорії суспільного добробуту були сформульовані на початку XIX століття англійським філософом Ієрамією Бентамам. Він писав: \"Найбільше щастя найбільшій кількості членів суспільства — ось слина мета, до якої повинен прагнути уряд\"10. Ці дещо наївні постулати свого часу справляли велике враження на широкі верстви населення, а також на політичні партії соціально-демократичного спрямування.
Проте в цілому теорія суспільного добробуту витримала випробування часом і стала основою для формування принципів суспільних відносин, спрямованих на зближення влади й людини, обмеження впливу зовнішніх умов і випадковостей на рівень її життя. Звичайно, теорія суспільного добробуту як наукова течія явище досить складне. Вона вміщує низку економічних, політичних, етичних, філософських понять. її пізнавальний потенціал недостатньо визначений. Так, досить складним є питання про те, як визначати ступінь соціального добробуту, як зіставити суспільний добробут із соціальною справедливістю, в чому полягає культура добробуту тощо.
Визначення ступіню розвитку суспільного добробуту свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Актуальніть досліджуваної теми полягає у вивченні значення теорії суспільного добробуту. Обгрунтування теорії суспільного добробуту – це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу єкономічного життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур. [13, с. 59]
Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні значення, поняття, функцій та развитку теорії суспільного добробуту. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
• вивчити економічну сутність теорії суспільного добробуту;
• розглянути місце та роль суспільного добробуту в економічній системі;
• розглянути теорію суспільного добробуту та особливості її історічного розвитку.
Предметом курсової роботи є поглибелене вивчення теорії суспільного добробуту, як методології визначення ефективностi і справедливості розподілу суспільного продукту.
Об’єктом курсової роботи є добробут як суспільна мета.ЗаключениеВисновки
Істотність системи суспільного добробуту у тім, що людина чи суспільство в цілому має набір потреб, кожна з який вимагає свого задоволення. Ця, здавалося б проста теза, здобуває серйозне забарвлення якщо проаналізувати сучасний час і історію. Те чого ми досягли в будь-якій області, нехай ціною світових війн, світових криз у кінцевому рахунку є наслідком простого бажання чи почуття недостачі, чи зрушеннями внутрішнього хімізму.
Паралельно лежить закон зростаючих потреб. В основі даного закону лежать потреби в благах конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства. І в той же час цей закон є рушійною силою економічного росту, у силу того, що людині потрібно завжди більше, ніж віна досягла.
Вартість будь-якого товару на ринку залежить від нашої потреби в цьому товарі. Тому, що пропозиція залежить від попиту благ, а попит на
блага - це одна з граней потреб населення.
Існують безліч методів і факторів формування благ та суспільного добробуту. Діловим людям, які починають діяльність, спрямовану на роботу із суспільством, необхідно докладно вивчити об\'єктивні фактори формування благ цього суспільства, інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків.
Людина відрізняється від тварини тим, що вона обдумано робить, а не збирає. У процесі соціалізації людини суспільством у неї закладаються
способи виробництва, і формуються її вищі блага.
Потреби суспільства в благах генетично й історично – першопричина людської діяльності, але разом з тим вони є і результатом цієї діяльності.
Діяльність це спосіб існування суспільства. Так само як і рух - це спосіб існування матерії наприклад. Кожний з нас підкоряється закону потреб в тих чи інших благах сам і не розуміючи цього, як і взагалі суспільство у добробуті, тому, що наші потреби будують сьогодення і майбутнє. Такі потреби створили й історію. Це звучить занадто різко, але це істина. Щоб зрозуміти це досить задуматися про причини своїх дій, і це вже не просто первинні потреби, це вищі потреби, тому що багатий підприємець виявляється може жити і на мільйонну частку своїх доходів. Але ж ні, він заробляє все більші суми грошей. Це та ж діяльність, першопричиною якої є потреби, що у даному випадку вступають на ще більш високий рівень – азарт, гонка, як у спорті.ЛитератураСписок використаної літератури
1. Тарасова С. Экономическая теория благосостояния. М., 2001.
2. Акопов В., Гаджиев Ю. Национальная и региональная модели благосостояния // Общество и экономика. 2002. № 6.
3. Бурджалов Ф.Э., Гришин И.В., Сванидзе З.Я., Соболева И.В. Типы социальной политики: концепции, практика // Общество и экономика. 2005. № 1–2. С. 19–50, 26–35.
4. Козловский А.А. Типы социальной политики — американский вариант // Общество и экономика. 2003. № 1–2. С. 92–103.
5. Социальное обеспечение в странах Запада: США, Канада, Великобритания. М., 2004. С. 180.
6. Гутник В.П. Социально-рыночное хозяйство: опыт Германии // Общество и экономика. 2001. № 1–2. С. 58–91.
7. Социальное обеспечение в развитых странах Запада: Франция, ФРГ, Италия. М., 2000. С. 148.
8. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т.1. – М.: Прогресс, Универс, 1993.
9. Бем-Баверк Е. Основы теории ценности хозяйственных благ. – М.- Спб,
1995, с. 192.
10. Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів. – М.:
Соцекгиз., 1935.
11. Семюельсон П.А., Нордгауз В.Д. Мікроекономіка. Пер. з англ. – К.:
Основи, 1999. – с. 134.
12. Баранова Л. Я., А. И. Левин, «Потребности. Доходы. Потребление».
Москва: «ЭКОНОМИКА», 1988.
13. Камаев В. Д., «Экономическая теория». Москва: «ВЛАДОС», 2001.
14. Марченко Т. А. «Потребность - как социальное явление». Москва, 1990.
15. Менгер К. Основания политической экономии. Одесса 1903.
16. Соловьев Б. А. «Потребности. Рынок. Спрос». Москва, 2001.
17. Чепурин «Основы экономической теории». Изд-е 4-е. Москва, 2003.
|
|
