СодержаниеЗМІСТ
Стор.
Вступ 4
РОЗДІЛ 1. ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ІНСТРУМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
6
1.1. Правові основи створення вільних економічних зон в Україні. Державне управління з питань вільних економічних зон
6
1.2. Мета створення та основні види вільних економічних зон в Україні 8
1.3. Політика функціонування податкових пільг у вільних економічних зонах
12
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН І ТЕРИТОРІЙ ПРІОРИТЕТНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
14
2.1. Основні спеціальні (вільні) економічні зони України та політика їх функціонування
14
2.2. Підсумки діяльності суб’єктів вільних економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності
24
2.3. Аналіз проблеми безсистемного підходу до залучення інвестицій 26
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН
31
Висновки 36
Бібліографічний список 38ВведениеВСТУП
Актуальність дослідження: На сьогоднішній день Україна є країною з ринковою економікою.
У таких умовах вільні економічні зони (ВЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР) є одним із важливих важелів у здійсненні економічної реформи.
За час їх існування в економіку країни залучено багато як вітчизняних так і іноземних інвестицій; створено велику кількість нових та збережено існуючих робочих місць; суб\'єктами господарювання у рамках реалізації інвестиційних проектів сплачено значну суму податків і зборів до бюджетів регіонів та країни.
Результати безумовно суттєві, але якщо порівнювати їх з досягненнями інших країн, зокрема Китаю, можна дійти висновку, що зроблено небагато. Це підтверджує наявність невикористаного потенціалу зональних утворень в Україні.
Важливою проблемою е доцільність впровадження ВЕЗ і ТПР на даному етапі розвитку економіки України. Сама постановка цього питання потребує висвітлення проблем безсистемного підходу до залучення інвестицій у ВЕЗ і ТПР, особливості їх оподаткування, створення нових вільних зон.
Мета та завдання дослідження. Метою даного дослідження є дослідження вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, доцільності їх запровадження та ролі ВЕЗ і ТПР у забезпеченні економічного розвитку країни. У відповідності з метою визначаю такі завдання:
Розкрити економічну і юридичну сутність ВЕЗ в Україні;
Здійснити аналіз мети створення ВЕЗ згідно до законодавчої бази;
Проаналізувати механізм оподаткування ВЕЗ і ТПР;
Здійснити оцінку ефективності функціонування ВЕЗ і ТПР;
Проаналізувати проблему безсистемного підходу до залучення іноземних інвестицій до ВЕЗ;
Сформулювати пропозиції щодо поліпшення становища ВЕЗ і ТПР в Україні.
Політику функціонування ВЕЗ і ТПР України досліджувало багато науковців, серед яких Бубенцев В., Валиуллин Х., Похолко П., Пила В.І., Романюк С.А., Чмир О.С., Гарасюк О.А..
Об’єктом дослідження виступають ВЕЗ і ТПР як основний інструмент залучення іноземних інвестицій з метою сприяння розвиткові регіону.
Предмет дослідження – система відносин з приводу запровадження вільних економічних зон в Україні і шляхів покращення їх функціонування.
Методологія дослідження базується на загальнотеоретичних та специфічних методах наукового пізнання, складовими якого є методи аналізу і синтезу, конкретного і абстрактного, якісного і кількісного, аналізу, порівняльних характеристик, економіко-статистичні та економіко-математичні методи.ЗаключениеВисновки
В Україні законодавче створено дванадцять БЕЗ, запроваджено спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності трьох технологічних парків, на території восьми областей і Автономної Республіки Крим запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності.
На регіональному рівні управління БЕЗ забезпечується місцевими Радами народних депутатів, місцевими державними адміністраціями та органами господарського розвитку і управляння економічної зони. До їх функцій належить управління процесом інвестиційної діяльності на території зони, розробка стратегічних напрямів її розвитку, прийняття узгоджених рішень, які мають регіональне значення.
Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є прискорення соціально-економічного розвитку України та її регіонів, а завданнями - активізувати підприємницьку діяльність у вільних економічних зонах для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, залучати й впроваджувати нові технології, ринкові методи господарювання, розвивати інфраструктуру ринку, поліпшувати використання природних і трудових ресурсів шляхом залучення іноземних і вітчизняних інвестицій і сприяння їм.
Існують зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.
Основними податковими пільгами у БЕЗ є звільнення від квот, мита та інших податків на імпорт сировини і, як правило, капітального обладнання, а також звільнення від податків на експорт. Податкові та митні пільги суб\'єктам БЕЗ і ТПР мають регіональні особливості - мінімальну суму інвестицій, термін надання пільг їх розміри тощо.
Проведений аналіз свідчить, що виконання стратегічного завдання, передбаченого законодавством України, не забезпечено. На сьогодні із загального обсягу проголошених інвестицій більшу частину становить вітчизняний капітал. Державна політика щодо ВЕЗ проводиться непослідовно:
• ще у жовтні 1992р. ухвалено базовий закон про загальні засади
створення та функціонування ВЕЗ, проте з 1993-1995 рр. жодної зони не
було утворено. Лише у 1995 р. в порядку локального експерименту,
терміном до 2001 р. створено ПкЕЕЗ «Сиваш». Не чикаючи результатів
експерименту, протягом 1998-2000рр. в Україні створено ще 11 ВЕЗ,
але практична діяльність здійснюється в мінімальних обсягах.
• Не створено сприятливого інвестиційного клімату для іноземних
інвесторів, внаслідок чого умови підприємництва в економічних зонах
привабливі лише для вітчизняних інвесторів, що провокує відтік
вітчизняного капіталу в регіони, які мають пільговий податковий та
митний режими. Водночас узаконене надання пільг окремим
товаровиробникам перетворилося у приховану форму субсидування їх
виробництва та дискримінації інших. Податкові та митні пільги для
суб\'єктів господарювання не уніфіковані і визначені окремими
локальними законами про створення ВЕЗ.
Через відсутність необхідної інфраструктури більш привабливими виявилися ТПР із спеціальним режимом інвестиційної діяльності. Із 260 інвестиційних проектів на ТПР сконцентровано 166, або 63,8%. Проте запроваджувані інвестиційні проекти зорієнтовані передусім на підтримку базових галузей економіки, що може посилити існуючі диспропорції розвитку продуктивних сил і не сприятиме структурним перетворенням економіки. [9,39-40]ЛитератураБібліографічний список
1. Господарський кодекс України - Харків: ПП «Ігвіні», 2005,-216с.
2. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних
(вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 року №2674 - XII - с.89
3. Конституція України - Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003 - 48с.
4. Бубинцев В., Валиуллин X. Особые зкономические зоны// Финансы и
статистика. — 1992 г. - №3. — с.117-119.
5. Барчук Г. Функціонування вільних економічних зон// Персонал. - 2006. -9.-
с.24-28
6. Васенко В. Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємств у вільних
економічних зонах України// Держава та регіони. - 2006. - 3. - с.30-34
7. Ворона 3. Вільні зони: волі поменшало// Вісник податкової служби. - 2005. -
40.-С.14-15
8. Гарасюк О.А. Передумови та економічна доцільність формування офшорних
зон в Україні: Дис... канд. екон. наук: 08.10.01 - К., 2001. - 228с.
9. Головань М.М. Спеціальні (вільні) економічні зони: проблеми встановлення//
Наукові праці НДФІ. - 2001.- №1(13). - с.35-40
10. Гончарук Т. Політика функціонування податкових пільг у вільних економічних
зонах.// Вісник. - 2005. - №1(2). - с.72-74
11. Грузинська Н. Проблеми функціонування вільних економічних зон в Україні та
досвід країн Східної Європи// Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. -
6.-С.104-107
12. Клименко С. Вільні економічні зони як осередки нагромадження людського
капіталу// Стратегія розвитку України. - Київ, 2004. - вип.3-4. - с.185-189
13. Кузьменко В.П., Кузнецова Л. Й. Свободные экономические зоны: мифы и
реальность// экономика предприятия. - 1999. - №2-3. - с.24-34
14. Літвінчук І. А. Мета створення вільних економічних зон в Україні// Митна
справа. - 2004. - 5. - с.44-47
15. Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції України. Про
результати діяльності СЕЗ і ТПР за 2004р. та основні завдання на 2005р.//
Економіст. - 2005. - №1 - с.34
16. Петрова Г. Проблема вибору форми вільних економічних зон як елемента
стратегії економічного розвитку України// Держава та регіони. -2006. -2. - с.197-
201
17. Пила В.І., Романюк С.А., Чмир О.С. Підсумки та перспектива подальшого
розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій
пріоритетного розвитку// Наукові праці НДФІ. - 2001. - №2(14) - с. 12-21
18. Похолко П. Моніторинг реалізації державою управлінських рішень стосовно
вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку// Наукові праці
НДФІ. - 2004. -6(29). - с. 160-163
19. Савин В. О законодательной базе свободных экономических зон в Украине.//
Бизнес, 1996. - № 7. - с.38-39.
20. Семенов Г. Развитие свободных и оффшорных зон.// Российский
зкономический журнал, 1995. - с.34-44
21. Сігуа Г. Стан та перспективи розвитку економічних зон в деяких країнах з
перехідною економікою// Зовнішня торгівля . - 2000,2001. - №4, 1. - с.58-62
22. Смородинская Н. Туманно будущее свободньїх зон.// Зкономика й жизнь, 1997.
-№ 12.- с.1.
23. Яблоновская Т. Льготы о двух концах// Експерт. - 2006.- №37(86).-с.42-48.
24. Міжнародна економіка: курс лекцій для студентів економічних спеціальностей /
Козелецьеий П.С. - Дніпропетровськ, 2005 -108с.
25. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Підручник/ за заг. ред.
д-ра ек.-х. наук., проф., чл.. - кор. НАН. України. С.І. Дорогунцова - Київ:
КНЕУ, 2005. - 988с.
26. Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М.А. вільні економічні зони. Навч.
посіб. - К: Дакор; Алеута., 2002р.'
|
|
