|
СодержаниеЗМІСТrnВСТУП………………………………………………………………….….3rnРОЗДІЛ 1 ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ…………….…..6rn1.1.Поняття особистості……………………………………………….….6rn1.2. Поняття й співвідношення правового статусу і правового положення особистості…………………………………………………………….….9rn1.3. Система прав воль, свобод і обов\\\'язків особистості……………...11rnРОЗДІЛ 2 ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ……………………………………….16rnРОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВА Й ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИСТОСТІ…..20rn3.1. Співвідношення держави й особистості………………………….20rn3.2. Юридичний механізм забезпечення прав і воль людини……..…23rn3.3. Міжнародно-правове співробітництво держав і проблем прав і воль людини………………………………………………………………..…23rn3.4. Правове положення особистості в Україні………………………26rnВИСНОВКИ…………………………………………………………….27rnСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...29ВведениеВСТУПrnrnАктуальність теми . Правове положення особистості становить дуже важливий соціальний і політико-юридичний інститут, що є об\\\'єктивним мірилом рівня досягнень конкретного суспільства й показник його цивілізованості. Права особистості належати до особливостей іманентним людині, без яких він не може бути «членом суспільства» з цього приводу Г. Гейне сказав: «Ми боремося не за людські права людини, а за божественні права людини».rnУзявши до уваги, що неповага до зневаги правами людини викликали до варварських актів (фашизм), які не зіставлялись з гуманним розумом людства, і що утворення такого миру в якому люди будуть мати волю слова й переконань і будуть вільними від страху й нестатку, проголошене як високе прагнення людства, можна судити про актуальність і важливість установлення правового положення особистості й найважливіше, щоб цей інститут не носив форму гаснула, а був реалізований у життя.rnОскільки права й волі людини - ширше, ніж національні й ширше чим територіальні й не залежать від ідеологій і релігій, то вони є об\\\'єктом міжнародно-правового врегулювання, що ще раз підтверджує їхнє велике значення й актуальність. Цицирон виразив це так: «Згода всіх народів, у чому не будь, є доказом природного права».rnПрава людини є природними, не відчуженими, але дуже часто держава бере на себе роль «природи» і диктує свої умови прав людини, цією ознакою відрізняються не правові держави, які є величезною перешкодою на шляху становлення правового положення особистості в державі. І це теж дуже актуально, оскільки не кожна держава є правовим.rnІз древніх часів проблеми закріплення правового положення особистості цікавило людство, було не зрозуміло, чому людина наділена природою однаковими можливостями народжуються вільною або рабом, або була вільна, але не мала прав. І будь-яких прояв відновлення справедливості в правах людини приводило до жорстоких утисків. Так Сократ був засуджений і покараний за те, що виступив з мовою про придерження принципів індивідуальної волі й автономії особистості. Але це не лякало інших знову й знову торкатися цієї тими - торжество релігійних авторів, середньовічних юристів допомогло утворенню теорії природного права, що розвивалося в працях Г. Грація, Спинозы, Д. Локка, Т.Д. Жеферсона. Ця теорія зробила велике внесення у формування сучасного розуміння прав людини.rnНе мало вчених і в нашу годину торкаються проблеми правового положення особистості, оскільки воно ще не досягло свого вдосконалювання в нашім суспільстві. Так В.А. Кучинский у своїй монографії «Особистість, воля право» і Е.А. Лукашева в монографії «Право, мораль, особистість» виділяють вічну проблему співвідношення особистості й права, як нормотеоричеської процесії діяльності держави, що не завжди в дійсності ставить права й свободи особини, як найвищу цінність держави. rnЗавданням мого дослідження із приводу право й воля особини, є розкрити поняття особистості, його правового положення, показати співвідношення й взаємозв\\\'язок держави й особистості, визначити хто яку роль грає в ці взаємини, визначити які фактори впливають на становлення прав і воль особини в державі, указати проблеми, що існують при реалізації прав установлених правовим положенням особистості. rnМета курсової роботи. Дослідити з сучасної дії законодавства України, що стосується правового статусу громадян. Крім того, метою є виробити орієнтир удосконалення в законодавстві України особи, його прав та свободrnМетод дослідження – теоретичний (аналіз і синтез). Також важливу роль відіграватиме метод порівняння, яким можна виявити у досліджуваних об\\\'єктах схожі ознаки чи встановити розходження між ними.rnОб’єкт дослідження – правовий статус громадян України, а предмет – права та обов’язки громадян, їх різновиди та зміст.rnТеоретична значущість дослідження. Дослідження питання правового статусу громадян у теоретичному плані має вагоме значення лише тому, що представлений перелік прав та обов’язків громадян може бути доцільно використаний під час вивчення даної дисципліни у навчальних закладах і для обізнаності з інших юридичних питань, яких безпосередньо стосується досліджувана тема.rnПрактична цінність роботи полягає у розробці системи для вивчення правового статусу як однією з частин даної дисципліни, визначення її суспільно-політичного характеру, так само, як і її вплив на інтеграцію у національну культуру, громадсько-політичну думку, культурно-історичні проекти та міркування.ЗаключениеВИСНОВКИrnrnПри дослідженні теми права і свободи особи, розглянувши різні точки зору із приводу поняття особистості, що поняття особистість використовується для розкриття взаємин людини в суспільстві і особистість - член суспільства, характеризующийся сукупністю і утримуванням різноманітних відносин які визначають її положення в суспільстві, а правове положення особистості нормативно всю життєдіяльність особистості в суспільстві, що означає, що народу із правами й волею, особистість має і обов\\\'язки, за невиконання яких наступає юридична відповідальність.rnТакож немаловажну роль в існуванні особистості грає держава, вона виступає від імені суспільства і надає кожній особистості права й волю, а так же покладає обов\\\'язки, у той час і сама несе певні обов\\\'язки стосовно особистості. Від характеру правління, політики, режиму держави залежить правове положення особистості. Але не можна сказати, що держава дає права і свободу особі, як «дарунок», держава тільки констатує вже встановлені закономірності.rnОсновними проблемами в співвідношенні держави і особистості я б назвала:rn1) взаємну відповідальність держави і особистості;rn2) гармонічне з\\\'єднання інтересів держави і особистості;rn3) розширення прав і воль громадян, підвищення їхньої соціальної активності і самовизначення дисципліни при виконанні обов\\\'язків;rn4) законність цих відносин.rnІ всі ці проблеми можуть бути дозволені тільки при побудові правової держави, тільки при встановленні реального механізму дії правового положення особистості, чого не вистачає на даному етапі побудови правої держави в Україні.ЛитератураСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:rnrn1. Конституція Україниrn2. Загальна декларація прав людиниrn3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні праваrn4. Міжнародний пакт про цивільні й політичні праваrn5. Витрук Н.В. Правовий статус особистості в СССР-М.: Юрид.літ. 1978rn6. Дюрегин И.Я. Громадянин і закон - М: Юрид. літ.. 1991rn7. Кучинский В.А. Особистість, воля, право. - М.: Юрид. літ. 1978rn8. Лукашева Е.А. Право, мораль,особистість. - М.: Юрид. літ. 1986rn9. Лазарєв В.В. Загальна теорія права й держави. - М. Юрист..1994rn10. Марченко М.Н. Теорія держави й права. к. лек. - М.: МГУ. 1996rn11. Матузов Н.И. Особистість. Права. Демократія. Теоретичні проблеми суб\\\'єктивного права. - Саратов. 1972rn12. Настюк М. Правознавство. - Львів: Свит. 1995rn13. Рабинович П. Правознавство: терміни, афоризми, приповідки.- Л.1995rn14. Сурилов О.В. Теорія держави й права: учеб. пособ. - Київ. 1989rn15. Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини//Право України. 1994№ 10rn16. // Держава й право № 4.: 1993 Захист прав людини в об\\\'єднаній Європі
|
|
