|
СодержаниеВСТУП…………………………………………………………………….….…..4\r\nРОЗДІЛ 1ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЖИТТЯ І ПОВАГУ ДО ГІДНОСТІ………………………...…6\r\n1.1.Сутність конституційного права людини на життя і повагу до \r\nГідності…………………………………………………………………….…...6 \r\n1.2. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в українському законодавстві………………………………………………..…..9\r\n1.3. Право на життя і повагу до гідності в системі особистих прав і свобод людини і громадянина Конституції України…………………………….…..11\r\nРОЗДІЛ 2ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА \r\nКОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЖИТТЯ І ПОВАГУ ДО ГІДНОСТІ………………………………………………………………..……12\r\n2.1.Принципи побудови конституційного права людини на життя і повагу до гідності………………………………………………………………...……..12\r\n2.2.Конститційне право людини на життя і повагу до її гідності в сучасному розумінні………………………………………………………………………17\r\nРОЗДІЛ 3ЗАСТОСУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА ЖИТТЯ І ПОВАГУ ДО ГІДНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ……..21\r\n3.1.Важливість дотримання конституційного права на життя в українському суспільстві………………………………………………………………..….21\r\n3.2.Застосування та напрями вдосконалення конституційного права людини на життя і повагу до гідності………………………………………………..25\r\nВИСНОВКИ…………………………………………………………………..32\r\nПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………………………………….34ВведениеУсі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Наведене положення втілює соціально-філософські засади рівноправності всіх людей. Воно майже дослівно відтворює зміст ст.1 Загальної декларації прав людини.\r\nПитання прав і свобод людини і громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави й суспільств в цілому.\r\nНа українських теренах питання прав людини та їх захисту порушувались іще в Конституції Пилипа Орлика 1710р. Там зазначалося: “Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов’язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог, бо підштовхнуті ними (люди), залишивши свої домівки, відходять, як правило, до чужих країв шукати життя кращого, спокійного і легшого”.\r\nНайбільш ґрунтовно питанням прав людини в Україні займався М.Драгоманов. Він вважав права людини основною складовою політичної свободи, умовою ефективного розвитку суспільного прогресу. Він перший виразно і чітко пояснив російському суспільству сенс і значення конституційного порядку й особливо прав людини.\r\n10 грудня 1948р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. В інтересах забезпечення захисту принципів справедливості 4 листопада 1950р. Рада Європи, зважаючи на проголошену Генеральною Асамблеєю ООН Загальну Декларацію прав людини, прийняла Конвенцію про захист прав і основних свобод людини. Вперше в світі зазначена Конвенція гарантувала захист прав і основних свобод Європейським судом з прав людини.\r\nПроголосивши свою незалежність, Україна стала на шлях побудови власної правової держави і громадянського суспільства. Прийняття 28 червня 1996р. Конституції України стало однією з найважливіших подій у новітній історії нашої держави. Вона проголосила і гарантувала якісно новий статус особи. Правам, свободам і обов’язкам людини і громадянина присвячені ст.ст. 21-68 розділу ІІ Конституції України. Положення Конституції України про права і свободи людини й громадянина повністю узгоджуються з відповідними положеннями ратифікованих Україною міжнародних правових актів, до яких належить в тому числі, Європейська конвенція з прав людини. Примітно те, що ідея прав і свобод людини займає усе помітніше місце і у національній правосвідомості, реалізація більшості громадянських і політичних прав поступово змінює громадянське суспільство та характер відносин громадянина з державою.\r\nВибрана мною тема роботи є особливо актуальною в умовах побудови соціально-правової держави і розвитку громадянського суспільства в Україні.ЗаключениеРозглянувши тему конституційних прав і свобод людини та громадянина можна зробити наступні висновки:\r\n1. Конституційні права, свободи і обов\\\'язки виражають безпосередньо від¬носини та зв\\\'язки громадянина й держави, згідно з принципом \\\"Дозволяється все, що не забороняється Законом\\\". Інші норми права регулюють відносини та зв\\\'язки або громадян і органів держави, або громадян і державних та громадсь¬ких організацій, або громадян між собою.\r\n2. Вони з”являються не на основі загальних правовід¬носин, а безпосередньо з Конституції. При цьому саме Конституція визначає як їх зміст, так і обсяг.\r\n3. Конституційні права, свободи й обов\\\'язки не при¬пиняються і не виникають раз по раз. Вони діють постійно. Громадянин не може відмовитися не тільки від своїх конституційних обов\\\'язків, а й від своїх конститу¬ційних прав і свобод.\r\n4. Зміст і обсяг конституційних прав, свобод та обов\\\'язків для всіх громадян однакові, в той час як суб\\\'єктивні права і юридичні обов\\\'язки різних громадян у конкретних правовідносинах неоднакові і за своїм зміс-том, і за своїм обсягом.\r\n5.Більшість із особистих прав носять абсолютний характер тобто є не лише невід”ємним,ай такими ,що не можуть бути обмеженим.\r\n6. Реальність конституційних прав, свобод і обо¬в\\\'язків забезпечується державним і суспільним ладом. Конституційні права, свободи, обов\\\'язки охороняються відповідними нормами всіх галузей права. Наприклад, закріплене в Основному Законі України право на працю охороняється нормами трудового, сільськогосподарсько¬го, адміністративного, кримінального та інших галузей права.\r\n7. Соці¬альне призначення основних прав і свобод громадян ви-значається тим, що вони є показниками демократії, гу¬манізму й справедливості, і служать всебічному розвит¬кові і вихованню особи, надають громадянам широкі можливості для активної участі в управлінні справами суспільства і дер¬жави, функціонуванню всього державного і політико-правового механізму. \r\nВиходячи з цього, права, свободи й обов\\\'язки людини й громадянина, закріплені в Конституції України, їх широ¬та, реальність, гарантованість виражають не тільки фак¬тичний та юридичний статус особи у суспільстві, а й суть діючої в країні демократії, соціальні можливості, за-кладені в самому суспільному ладі. Вони — показники зрілості суспільства, його досягнень. Весь перелік громадянських, економічних, со-ціальних, політичних і культурних прав, свобод та обов\\\'язків має служити дальшому розвитку демократії й соціальному прогресові України.Литература1. Трошкин Ю.В. Права человека. Нарушения и защита прав человека и прессы. – М., 1997\r\n2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини (основні міжнародно-правові документи). – К., 1989\r\n3. Юридичний Вісник України. – №48, 2005\r\n4. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні. – К., 2004\r\n5. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. – 1997-2001\r\n6. Конституція України. – К., 2006\r\n7. Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006\r\n8. Загальна Декларація прав людини. – 10.12.1948\r\n9. Конвенція про захист прав людини та основних свобод. – 04.11.1950\r\n10. Засади державної політики України в галузі прав людини. – затверджені Постановою ВР України від 17.06.1999\r\n11. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.1997\r\n12. Юридичний Вісник України. – №5, №31, №41, №47-48, 2005; №4, №8, №18, №40, 2006; №14, 2007\r\n13. Урядовий кур’єр. – №157-158, 2006\r\n14. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К., 2006\r\n15. Погорілко В.Ф. Проблеми реалізації Конституції України. – К., 2003\r\n16. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. – К., 2006\r\n17. Погорілко В.Ф., Головченко В.В. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К., 1997\r\n18. Рабинович М.М., Федик С.Є. Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини). – Л., 2004\r\n19. Годованець В.Ф. Конституційне право України. – К., 2005\r\n20. Юридичний Вісник України. – №42, 2006
|
|
