СодержаниеПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ…………………..3rnВСТУП………………………………………………………………………..4rnРозділ І.ПОНЯТТЯ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ…………..…..6rn1.1.Основні засади законності……………………………………………..6 rn1.2.Основні вимоги законності………………………………………….…..9rn1.3.Поняття і сутність правопорядку………………………………………11rnРозділ ІІ ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ТА rnПРАВОПОРЯДКУ………………………………………………………….15 rn2.1.Основні принципи гарантій законності та правопорядку…………...15 rn2.2.Поняття та ознаки правоохоронної системи……………………..…..22rnРозділ ІІІ.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ В УКРАЇНІ……………………..28rn 3.1. Основні принципи вдосконалення правопорядку в Україні………28 rn 3.2 Аналіз основних напрямів вдосконалення системи законодавства з питань правопорядку в Україні…………………………………………..33rnВИСНОВКИ…………………………………………………………….….38 rnСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….…39ВведениеАктуальність теми. Правове регулювання представляє собою складний і багаторівневий процес, що здійснюється за допомогою визначених засобів юридичного впливу на суспільні відносини.rnЮридична наука розрізняє поняття правового впливу і правового регулювання. У цьому є певний зміст. Право вже своїм існуванням значно впливає на поведінку людей. Як культурна й інформаційна цінність, право виділяє напрямок людської діяльності, вводить її в загальні рамки цивілізованих суспільних відносин. Саме в цьому змісті правовий вплив ширше, ніж правове регулювання суспільних відносин.rnПроте варто відзначати суворо визначені засоби правового впливу на суспільні відносини, спеціально презначені для їхнього безпосереднього регулювання. Ці засоби утворюють цілий системно юридичний механізм, що забезпечує врегульованість всієї сукупності суспільних відносин, що є предметом правового регулювання.rnМеханізм правового регулювання - це система правових засобів, за допомогою яких здійснюється упорядкованість загальносуспільних відносин відповідно до цілей та завдань правової держави.rnСтруктура роботи. Робота починається зі вступу та закінчується висновком. Дана робота складається з трьох розділів, кожний з яких має свою назву. Перший – “Поняття законності та правопорядку”, в якому висвітлено суть визначення законності та правопорядку, вказано основні засади законності та її вимоги; структура, особливості та вимоги правопорядку, основні поняття суспільного, військового та громадського правопорядку; вказано визначення та види дисципліни. Другий розділ – “Юридичні гарантії законності та правопорядку в Україні” – висвітлює такі питання як загальні, спеціальні, матеріальні політичні моральні та зокрема юридичні гарантії законності. Третій розділ, що має назву – “Шляхи удосконалення законодавства з питань законності та правопорядку” висвітлює особисті погляди на шляхи удосконалення законодавства з питань правопорядку та законності. rnМетою курсової роботи є досліджування правопорядку та законності України та шляхів їх вдосконалення . rnЗавдання: на основі використаної літератури максимально точно та продумано розкрити питання правопорядку та охарактеризувати основні аспекти його дотримання в Україні.rnОбєкт дослідження: правопорядок та методи його вдосконалення .rnПредмет дослідження: дотримання правопорядку суспільне визнання правопорядку .rnМетоди дослідження. При написанні курсової роботи застосовувалися метод індукції і дедукції, які дозволили визначити основні методи вдосконаленняправопорядку в Україні .ЗаключениеПравове регулювання представляє собою складний і багаторівневий процес, що здійснюється за допомогою визначених засобів юридичного впливу на суспільні відносини. Правовідносини встановлюють персональну міру можливої і належної поведінки учасників суспільних відносин. Генеральною метою правового регулювання є встановлення такого порядку в суспільному житті, який би максимально відповідав розпорядженням правових норм, закладеним в інших принципах соціальної справедливості. Закони є обов’язковими для всіх і держава приймає їх для того, щоб вони виконувалися, втілювалися в життя. В Україні діє принцип верховенства права (правового закону). Найвища юридична сила належить Конституції України, норми якої мають пряму дію. Всі інші нормативно-правові акти (включаючи конституцію та закони Автономної Республіки Крим) не повинні суперечити Конституції України. Не може бути різної дії закону в різних регіонах і щодо різних людей в Україні. Законність є невід’ємним елементом демократії, але повна демократія обмежується чинним законодавством. Втіленням законності в реальне життя є правопорядок. Правопорядок базується лише на чинному законодавстві та на свідомості громадян. Особливість правопорядку як специфічної системи суспільних відносин виражається в тому, що складається він тільки на основі правових норм і в силу цього охороняється державою. Із законністю і правопорядком тісно пов’язані такі юридичні категорії, як “суспільний порядок”, “громадський порядок”, “дисципліна”.rnДійсно, держава визначає норми поведінки людей, але втілення цих норм, та інших приписів закону залежить лише від свідомості людини.Литература1. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. – К.: Україна, 1990. – С. 3.rn2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.rn3. Актуальні проблеми теорії держави. Тимченко С.М., Бостан С.К., Легуша С.М та ін. – К: КНТ. – 2007. – 288 с.rn4. Кисель О.М. Функціональне призначення правового регулювання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 10. – К., Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – с. 27–35.rn5. Котюк В.О. Загальна теорія держави та права. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.rn6. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави та права. – К., 2006. – 355 с.rn7. Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тих Теорія держави і права. – К: Юринком. -2005. – 448 с.rn8. Общая теория государства и права: Академический курс: в 2 х т. / Под ред. М.Н. Марченко. – Т. 2. Теория пра-ва. – М.: Зерцало, 1998. – С. 456–457.rn9. Онищенко Н.М., Бобровник С.В. Соціальна та юридична ефективність законодавства // Законодавство: проблеми ефективності. – К., 1995. – C. 19.rn10. Оніщук М. Нотатки не стороннього: до доктрини конституційних змін в Україні // День. – №63. – 2008.-с. 15–19. rn11. Олійник А.Ю та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.rn12. Оніщенко Н.М. Правове регулювання та правовий вплив: поняття, взаємозумовленість та відмінність // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – с. 3–7.rn13. Пендюра. Теорія держави і права України – К: Сплайн. – 2008. -192 с.rn14. Приходько О. Ефективність феміди // Дзеркало тижня. – №48. -2007. С. 5–7.rn15. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. – К.: Атіка, 2001. – С 158–161.rn16. Руденко С.В. Щодо питання визначення поняття «межі правового регулювання» // Вісник. – Запоріжжя, 2002. – №3 (20). – с. 30–39.rn17. Сарновська С.О. Сучасний стан та подальший розвиток вчення про механізм правового регулювання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – с. 68–79rn18. Сіренко В.Ф. Визначення ефективності законодавства: методологічні аспекти // Законодавство: проблеми ефективності. – К., 1995. – С 3–13.rn19. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков – К.: Юрінком Інтер, 2003. – C. 264–265.rn20. Тарахонич Т.І. Місце правових відносин в системі елементів механізму правового регулювання // Правова держава. – К., 2003. – Вип. 14. – с. 45–55rn21. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. / Автор-упорядник Кравчук М.В. – 3-є вид., змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247 с.rn22. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.: За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.rn23. Тімченко І. Розвиток конституційної реформи в Україні на сучасному етапі. // Дзеркало тижня. – №54. -2008. С. 5–8.rn24. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л., Петришин О.В., Олейников С.М. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). – Х.: Право, 2002. – 432 с.rnЦуркан М. Проблеми судової влади в Україні // Юридична практика. – №57. -2007. с. 18–20
|
|
