|
СодержаниеЗміст\r\nВступ…………………………………………………………………………3\r\nРозділ І. Охорона фітоценофонду…………………………………………7\r\n1.1. Зелена книга…………………………………………………………7\r\nРозділ ІІ. Основний аспекти і теоретичні основи охорони природного середовища…………………………………………………………………10\r\n2.1. Екологічний аспект………………………………………………..11\r\n2.2. Генетичний і еволюційний аспект………………………………..11\r\n2.3. Соціологічний аспект……………………………………………...12\r\n3.4. Економічний аспект……………………………………………….15\r\n2.5. Демографічний аспект…………………………………………….16\r\n2.6. Міжнародний і політичний аспект……………………………….17\r\nРозділ ІІІ. Опис рідкісних зникаючих видів……………………………..21\r\nВисновок……………………………………………………………………27\r\nСписок використаних джерел……………………………………………..29ВведениеВступ\r\nОдною із характеристик особливостей сучасного техногенного етапу розвитку біосфери являється активація процесу денатуралізації природних екосистем, обумовленого збільшуючим в глобальному масштабі антропогенної дії на земну оболонку. В результаті цього відбуваються небажані зміни в структурно-функціональній організації екосистем, збіднення генофонду зниження екологічного і економічного значення біологічних ресурсів і в кінцевому випадку екологічна дигресія цілих біомів.\r\nДослідження екологів і біологів свідчать, що найбільш чутливим компонентам природних екосистем при рідних формах техногенного впливу являться рослинний світ і зв’язаний з ним трофічний тваринний світ. При цьому природно, що процес денатурації природних екосистем являється причиною біологічною пауперизацією і обумовленого пауперизацією, генетичною. В теперішній час на земній кулі під загрозою зникнення знаходиться близько 25 тис. видів судинних рослин (10% видів даної групи) і більше 100 видів хребетних тварин.ЗаключениеВисновок\r\n„Зелена книга” є інвентаризація рідкісних співтовариств, на основі якої дається оцінка репрезентативности і розвитку заповідної сіті на перспективу.\r\nТаким чином, істотні зміни рослинного покриву відображаються в першу чергу на структурі і розповсюдженні рідкісних співтовариств які приурочені до специфічних екотопам і тому вельми уразливі, в зв\\\'язку з чим потребують охороні. Одним із способів охорони є расшире поширення заповідних об\\\'єктів і поліпшення їх структури. У зв\\\'язку з цим окрім функціонуючих 12 заповідників, цілий ряд заповідників і пам\\\'ятників природи, вже в найближчі роки необхідно організувати ще близько 10 заповедників. В першу чергу такі заповідники повинні включати потребуючі охороні ділянки верхових боліт, що збереглися, на Полісся, ковилові степи, ділянки яких в декілька тисяч гектарів відомі в Миколаївській (Еланецкий масив) і Кримської (Тарханкутській і Керченський масиви) областях. Для охорони рідкісних в лугових степів центральноєвропейського типу насхідній межі їх розповсюдження планується створення Медоборського заповідника.ЛитератураСписок використаних джерел\r\n1. Аксененок Г. А. «Природа и человек в условиях научно-технического прогреса» Киев: Наук. думка, 1988.-151с.\r\n2. Дубова В. П. „Флора і рослинність” Київ: Наук думка, 1987.-397с.\r\n3. Гирусов Е. В. «Система «общетво-природ». Москва: Наука, 1985.-205с.\r\n4. Косець М. І., Ткаченко В. С. „Рослинність пісків” Київ: Наукова думка, 1984.-404с.\r\n5. Куковаца Г. С. Шеляг-СосонкоЮ. Р. «Реликтовые групировки» Ботанический журнал.-1979.-55, №4.\r\n6. Лаптев И. П. Теоретические основы охороны природы. - К.: Наук. думка.-1982-165с.\r\n7. Никитин Д. П., Новиков Ю. В. «Окружающая среда и человек».-М.: Высш. Шк., 1980.-404с.\r\n8. Мякушко Р. А. «Проблема окружающей среды и природных ресурсов».-М.: Мысль, 1976.-78с.\r\n9. Стойко С. М. „Наукові основи охорони природи”.-Наукова думка, 1980.-120с.\r\n10. Чопіск В. І. „Рідкісні рослини України” - К.: Наукова думка, 1972.-188с.\r\n11. Шеляга-Сосонко Ю. Р. «Зеленая книга Украинской ССР». Киев: Наук. Думка, 1987-216с.
|
