СодержаниеВступ
Актуальність дослідження. Постійно зростаючі вимоги до змісту й організації навчання та виховання потребують нових, більш ефективних психолого-педагогічних підходів. Завданням школи будь-якого рівня є максимальний моральний та духовний розвиток тих, хто навчається, підготовка соціально свідомої, всебічно розвиненої, творчої особистості, яка здатна до самовираження у різних видах діяльності. Вирішення цього завдання можливе лише в тому разі, якщо замінити побудовану на принципах авторитарного впливу педагогічну систему навчання, що склалася ще за часів Радянського Союзу, новою, заснованою на принципах взаємодії, співробітництва та врахування особистісних особливостей кожного суб'єкта навчального процесу. Це особливо важливо на початкових етапах навчання, де закладаються основи навчальної діяльності і формуються необхідні передумови для розвитку розумових операцій і навичок навчання, дозрівають можливості емоційно-вольової регуляції діяльності, де дитина вперше стикається з труднощами в засвоєнні знань, що, на жаль, нерідко приводить до виникнення шкільної неуспішності.ВведениеАктуальність дослідження. Постійно зростаючі вимоги до змісту й організації навчання та виховання потребують нових, більш ефективних психолого-педагогічних підходів. Завданням школи будь-якого рівня є максимальний моральний та духовний розвиток тих, хто навчається, підготовка соціально свідомої, всебічно розвиненої, творчої особистості, яка здатна до самовираження у різних видах діяльності. Вирішення цього завдання можливе лише в тому разі, якщо замінити побудовану на принципах авторитарного впливу педагогічну систему навчання, що склалася ще за часів Радянського Союзу, новою, заснованою на принципах взаємодії, співробітництва та врахування особистісних особливостей кожного суб'єкта навчального процесу. Це особливо важливо на початкових етапах навчання, де закладаються основи навчальної діяльності і формуються необхідні передумови для розвитку розумових операцій і навичок навчання, дозрівають можливості емоційно-вольової регуляції діяльності, де дитина вперше стикається з труднощами в засвоєнні знань, що, на жаль, нерідко приводить до виникнення шкільної неуспішності.
Сьогодні зрозуміло, що неуспішність, крім когнітивних та вольових властивостей особистості, у великій мірі залежить від емоційної сфери дитини. Діти, що взаємодіють в ході процесу навчання, впливають один на одного за допомогою сильних емоційних засобів та, тим самим, утворюють відповідний соціально-психологічний клімат в класі, який може бути або сприятливий, або несприятливий для навчання. Вміння поводитися в середовищі однолітків сприяє утворенню доброзичливої атмосфери для навчання та вимагає відповідних комунікативних здібностей, які розвиваються в ході особистісного зростання молодшого школяра. Становлення особистості пов'язано з відповідною самооцінкою дитини своєї поведінки та психічних станів. Самооцінка, змінюючись сама під тиском емоційного впливу оточення школяра, в свою чергу, впливає на розвиток його всіх властивостей та рис. Однак особливості такої взаємодії потребують ретельного дослідження та вивчення, застосування наукового підходу для підтвердження цього положення.
Метою даної роботи є дослідження впливу емоційних станів на самооцінку особистості в ході навчального процесу в молодших класах школи.
Завданнями, які спрямовані на досягнення даної мети є:
" Розглянути теоретичні підходи щодо вивчення самооцінки школяра;
" Виявити та класифікувати емоційні стани, які усвідомлює та оцінює дитина молодшого шкільного віку в ході навчально-педагогічного процесу та спілкування з однолітками;
" Емпірично виявити специфіку оцінювання учнів себе та своїх емоційних реакцій в залежності від різних ситуацій в ході шкільного навчання.
Об'єкт дослідження - процес становлення та розвитку самооцінки у молодших школярів.
Предмет дослідження - залежність самооцінки молодших школярів від їх емоційного стану.
Методи дослідження: Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс психологічних методів і психодіагностичних методик: метод спостереження, бесіда, метод експертних оцінок, метод тестування (модифікований опитувальник Басса - Даркі, тест фрустраційних реакцій С. Розенцвейга, методика вивчення самооцінки та рівня домагань Дембо - Рубінштейна, адаптований варіант тесту особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна), особливості самооцінки вивчались за методом "Сходинки самооцінок". Також застосовувались: аналіз документів та продуктів навчальної діяльності дітей. У процесі обробки експериментального матеріалу використовувались методи математичної статистики та комп'ютерна обробкаЛитература"'
|
|
