Содержание1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ МИСЛЕННЯ 3
2. ОСВІТА І НАУКА В УКРАЇНІ В ХХ СТОЛІТТІ 8
2.1. Наука і освіта під час входження України в склад Російської імперії 8
2.2. Вирішення питань розвитку науки і освіти під час визвольних змагань доби УНР, Гетьманату та Директорії 9
2.3. Успіхи та невдачі розвитку науково-освітянської сфери 10
в радянський період 10
2.4. Сучасний розвиток науки і освіти на Україні 15
Література 17ВведениеМислення являє собою процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях. Мислення є одним із провідних пізнавальних процесів, його вважають найвищим ступенем пізнання. Сучасна психологія розглядає процес мислення як варіативний і досить неоднорідний процес, конкретні форми протікання якого залежать від багатьох чинників. Найпоширенішою класифікацією є так звана трійка - виділення трьох видів мислення за його формою: наочно-дійове (практично-дійове), образне (наочно-образне) та словесно-логічне (або поняттєве, вербальне, дискурсивне, теоретичне).
Мисленнєва задача при наочно-дійовому мисленні розв'язується безпосередньо в процесі діяльності. Саме з цього виду почався розвиток мислення в людини (коли розумова діяльність ще не відокремилася від предметно-практичної). Наочне-дійове мислення дитини включає, як правило, зовнішні дійові спроби. Воно розвивається у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю. Засвоюючи засоби використання предметів, дитина засвоює і відношення між предметами, можливості впливу одного предмета на інший. Особливого значення тут набуває оволодіння опосередкованими діями з використанням предметів - знарядь, засобів.
Коли дитина нагромаджує досвід практичних дій, її мислення відбувається за допомогою образів. Замість того, щоб здійснювати реальні спроби, вона виконує їх розумово, уявляючи собі можливі дій й результати (процес інтеріоризації). Так виникає наочно-образне мислення. Дуже важливим у цьому процесі є виникнення в мисленні дитини так званої знакової функції - розуміння того, що певні речі та дії можуть використовуватися для позначення інших, служить їхніми замінниками. Дитина спочатку починає практично користуватися замінниками предметів і дій і тільки на цій основі поступово вловлює зв'язок між позначеннями і тим, що вони позначають.Литература1. Максименко С. Д., Зайчук В. О., Клименко В. В., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищих навч. закл. - К., Форум, 2000. - 543с.
2. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. - К., Вища школа, 2001. - 487с.
3. Нємов Р.С. Психологія: загальні основи психології. Книга 1. - Рівне, Вертекс,
4. Цибульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: курс лекцій. - Наукова думка, 2000. - 191 с.
5. Шапар В Б. Психологічний тлумачний словник. - Харків, Прапор, 2004. - 640с.
До другого питання:
1. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - №30.
2. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17.04.2002 N47/2002 // Урядовий кур'єр. - 2002. - № 89.
3. Бокань В.А., Польовий Л.П. Історія культури України: Навч. посіб. - К., МАУП, 2001. - 256с.
4. Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Гуржій О. І., Даниленко В. М., Євтух В. Б. Історія України: Навч. посібник / В.А. Смолій (ред.). - К., Альтернативи, 1997. - 416с.
5. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. - Львів, НТТШ, 1993. - 230с.
6. Литвин В. Українська культура й освіта в контексті суспільних трансформацій // Урядовий кур'єр. - 2002. №175. - С.4-5.
7. Фіцула М.М. Педагогіка. Загальні засади педагогіки. З історії педагогіки. - К., Академія, 2000. - 542с.
|
|
