СодержаниеВведениеЯку кількість дітей об’єднує вулиця ? За даними фонду Організаціцї Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), загальна кількість їх складає більше 30 мільйонів. Це за самими скромники розрахунками.
Найбільш юний вік, з якого дитина здатна заробляти гроші для сім’ї або вижити у вуличній зграї, може бути п’ять років; аби вижити в одинці, він має на рік чи два доросліший. Як правило діти стають мешканцями вулиці ближче до восьми років, а максимальної кількрсті їх число досягає у п’ятнадцятирічному віці.
Наукові дослідження, проведені стосовно “дітей вулиць ’’ вказують на дві основні речі : збільшення чисельності та виключно міському характері цього явища.
На селі у дитини яка з якоїсь причини позбавлена нормальної батьківської опіки, завжди є розширена сім’я. Виховання дітей є колективним обов’язком і коли усі одні одного знають, мати яка сама виховує дитину, може йти на роботу у поле або на базар, знаючи, що з їїдитиною нічого не трапиться. Поступово, як діти підростають, додаткові робочі руки із лихвою відпрацьовують розходи на утримання зайвих ртів. Праця цінується вище ніж освіта. Діти – це достаток і предмет гордості. Там де висока дитяча смертність, великі сім’ї рівнозначні пенсії за старістю.
У місті економічні та соціальні умови багато у чому інші. Якщо раніше пргодуватися було відносно легко, наприклад, за рахунок товарообміну, тепер за все, іноді навіть за питну воду, потрібно платити готівкою. Утримання дитиниобходиться недешево. Відвідування школи, наприклад, означає купівлю книг та інших речей. Таким чином, великі сім’ї стають економічно недоцільними. Крім того, втрата розширеної сім’ї, відбивається на якості виховання дітей.
Зупинимося на питанні причин появи “дітей вулиці”.
Сьогодні впевнено ніхто не знає, чому у деяких суспільствах з’являються ’’вуличні діти’’, а в інших, зовні схожих, їх немає. Існування на вулиці виявляється не таким вже неминучим, так як багато дітей витримують суворе виховання, тяготи убогості, навіть жорстоке ставлення й не закінчують вулицею.Досвід впевнено показує, що одноманітних рішень, таких як ув’язнення у спеціальних закладах, не підходить для дітей із різним сімейним станом.Литература
|
