СодержаниеВведениеВ сучасному світі зростає частка людей похилого віку в населенні більшості країн. Це пов’язано з збільшенням середньої тривалості життя. У середньому в економічно розвинутих країнах частка осіб старше 60 років складає 12-22% загальної кількості населення, в нашій країні – більше 16 %. Тому проблеми їх суспільного, соціального положення, ролі та місця у сім’ї, медико-соціальної реабілітації, соціального обслуговування та забезпечення має важливу теоретичну і тим більше практичну значущість.
За класифікацією Всесвітньої організації (ВОЗ), населення у віці від 61-74 років відноситься до людей похилого віку, від 75 до 89 – до старшого, а від 90 років і старше – до довгожителів. Ця класифікація включає біологічні і соціальні можливості людей похилого віку.
Старіння населення можна пояснити в першу чергу покращенням матеріальних умов і досягненням медицини. Але в цьому процесі досить значущими є відмінності по країнах та регіонах. Кількість людей похилого віку, як правило, більше в розвинутих країнах, в великих містах, в сільській місцевості.
При відповідному відношенні до людей похилого віку з боку держави, суспільних та інших організацій, суспільства в цілому їх життя може бути достатньо повноцінним.
Ритм старіння суттєво залежить від образу життя людей похилого віку ( як правило пенсіонерів), їх положення в сім’ї, рівня життя, умов праці. Соціальних і психологічних факторів.
Серед людей похилого віку виділяють:
- бадьорі, фізично здорові;
- які живуть у сім’ях;
- самотні;
- нещасні.
Для того, щоб працювати з людьми похилого віку слід знати їх соціальне положення (в минулому та теперішньому), відмінності психіки, матеріальні та духовні потреби, і в цій роботі спиратися на науку, на данні соціологічних, соціально-психологічних, соціально-економічних досліджень.
Перехід людини до групи людей похилого віку суттєво змінює її взаємовідносини з суспільством, і такі ціннісно-нормативні поняття як ціль та сенс життя, добро та щастя тощо. Значно змінюється образ життя людей. До цього вони були пов’язані з суспільством, виробництвом, суспільною діяльністю. Як пенсіонери (за віком) вони, як правило, втрачають постійний зв’язок з виробництвом, однак як члени суспільства залишаються включеними в окремі види діяльності в різноманітних сферах суспільного життя.
Вихід на пенсію особливо тяжкий для людей, чия трудова діяльність високо цінилася у минулому, а зараз визнається непотрібною. Практика показує, що розрив з трудовою діяльністю погано впливає на стан здоров’я, життєвий тонус, психіку людини. І це нормально, оскільки праця є джерелом довголіття, однією з важливіших умов збереження гарного здоров’я.Литература
|
