СодержаниеЗМІСТ
ВСТУП….………………………………………………………………….…..…ст. 3
Розділ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ..…..ст. 8
1.1. Поняття збройного конфлікту…………………………...…..….…...ст. 8
1.2. Типи збройних конфліктів в міжнародних відносинах...……….....ст.14
1.3. Поняття та типи чинників збройних конфліктів в міжнародних відносинах………………………………………………….…...…………ст.19
Розділ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛАСИЧНИХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ…………………………ст. 30
2.1. Поняття класичних збройних конфліктів………….………………ст. 30
2.2. Основні особливості класичних збройних конфліктів.…………...ст. 35
Розділ ІІІ. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ…………………………………………………………...………ст. 49
3.1. Особливості сучасних збройних конфліктів……………….……...ст. 49
3.2. Географія збройних конфліктів в сучасних міжнародних відносинах…………………………………………...……………………ст. 61
3.3. Вплив міжнародної системи на трансформацію
збройних конфліктів……………………………......……………………ст. 69
Розділ ІV. НАСЛІДКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ ДЛЯ УКРАЇНИ………………………………………………………………………..ст. 80
4.1. Конфліктогенність України в сучасній міжнародній системі………..…………………………………………………………...ст. 80
4.2. Реагування системи національної безпеки України
на загрози збройних конфліктів…………………………………...……ст. 87
ВИСНОВКИ…………………………………………..……………….………..ст. 99
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….……………………….......ст. 103ВведениеВСТУП
Історія в образі ХХ століття чудово продемонструвала різноманітні відтінки людської сутності: від небаченої жорстокості під час світових воєн до прояву готовності спільних дій щодо стримування цього кривавого лиха. «Tutti Fratelli» («Всі ми брати»), - стверджував Анрі Дюнан, та суспільство, на жаль, ще не осягнуло в усій повноті ці мудрі слова.
Людство завжди конфліктувало. Найбільш небезпечною та жорстокою формою суспільних протиріч є збройний конфлікт. З огляду на велику кількість норм міжнародного права, що покликані його попередити, але не попереджують, він буде мати місце в майбутньому. Тому основне питання постає у ступеню напруженості збройного конфлікту та наслідків, що випливають з нього.
Аналіз конфліктів за час після Другої світової війни свідчить про збільшення кількості «некласичних» збройних конфліктів, які при сформованих умовах взаємозв\'язку і взаємозалежності держав і різних регіонів, при високій мобільності збройних сил і високій ефективності сучасних озброєнь здатні до швидкої ескалації, перетворення у кровопролитні війни з усіма їхніми трагічними наслідками. Швидкий та різносторонній розвиток міжнародних відносин в останні десятиліття породив певні зміни традиційних форм збройної боротьби. На світовій арені з’являються нові суб’єкти, нові методи та засоби збройних протистоянь, змінюються цілі та мотивація конфліктуючих сторін. Як наслідок, шляхом трансформації основних елементів, трансформується і сам збройний конфлікт. Водночас динаміка сучасної міжнародної системи дає змогу збройним конфліктам кардинально змінюватися, що становить проблему їх вивчення та врегулювання.
Таким чином, актуальність теми полягає у необхідності дослідження особливостей сучасних форм збройної боротьби - від невеликих збройних сутичок до широкомаштабних війн. Таке вивчення та аналіз збройних конфліктів дозволятиме адекватно реагувати на сучасні світові кризи, швидко розробляти ефективні шляхи превентації та розв’язання і формувати точні прогнози щодо трансформації конфліктів у майбутньому. Важливим є також дослідження наслідків трансформації збройних конфліктів для української системи національної безпеки задля розробки ефективних засобів попередження та врегулювання конфліктів в майбутньому.
Об’єктом дослідження є процес трансформації збройного конфлікту в міжнародних відносинах
Предметом дослідження є особливості трансформації конфлікту в сучасній міжнародній системі.
Метою магістерської роботи є дослідити особливості трансформації збройного конфлікту, вплив на цей процес сучасної міжнародної системи та проаналізувати наслідки трансформації сучасних збройних конфліктів для України.
Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки розв’язанню таких завдань:
виявити сутність збройного конфлікту як особливого явища у міжнародних відносинах;
встановити особливості класичних та сучасних форм збройного конфлікту;
визначити чинники збройного конфлікту, що впливають формування різних видів збройної боротьби;
розглянути існуючі типології класичних та сучасних конфліктів;
виявити основні особливості трансформації збройного конфлікту на сучасному етапі міжнародних відносин;
дослідити вплив сучасної міжнародної системи на трансформацію збройних конфліктів;
визначити наслідки трансформації збройних конфліктів для України та розглянути можливі варіанти участі України в сучасній системі кризис-менеджменту.
У роботі використано методи теоретичного рівня пізнання. Серед них загальнонаукові методи як вивчення документів, що використаний у дослідженні норм міжнародних конвенцій, резолюцій та договорів; порівняння, що використаний у співставленні основних особливостей сучасних та класичних збройних конфліктів; системний підхід до вивчення взаємозв’язку сучасних збройних конфліктів та міжнародної системи; порівняльно-історичний, що виражений у вивченні та порівнянні конфліктів на різних історичних етапах, структурно-функціональний – дослідження конфлікту як цілісного явища міжнародних відносин зі своїми елементами та вивчення міжнародної системи як структурної формації; аналітично-прогностичний метод використаний у визначенні основних змінних збройного конфлікту на сучасному етапі міжнародних відносин та прогнозі щодо трансформації цих змін у майбутньому тощо.
Як у зарубіжній, так і у вітчизняній науці існує проблема системного аналізу об’єкта дослідження. Застосування створених класиками конфліктології методологічних розробок, які мають досить високий рівень абстракції, суттєвого результату не приносить через те, що вони не дозволяють виявити особливості трансформації збройних конфліктів від класичних до сучасних форм. Науковці в основному зосереджуються на питаннях типології, елементної та функціональної структури, географічної карти сучасних збройних конфліктів тощо.
Спостерігається відсутність ґрунтовних системних концептуальних розробок дослідження трансформаційного процесу сучасних збройних конфліктів, які останнім часом зазнали суттєвих змін, набувши нетрадиційного асиметричного характеру, що потребує подальшої розробки понятійного апарата, типології, доповнень і уточнень в описі їх структурно-функціональних характеристик для пошуку ефективних методів діагнозу, прогнозу та вдосконалення способів їхнього врегулювання. Окрім того дослідження вимагає розгляд трансформаційних процесів у контексті зміни елементів та цілої міжнародної системи.
Джерельною базою служать праці таких закордонних дослідників конфліктів як К. Боулдінга «Конфлікт і оборона. Загальна теорія» , С. Хантінгтона «Зіткнення цивілізацій» , Н. Дороніної «Міжнародний конфлікт. Про буржуазні теорії конфлікту: Критичний аналіз методології дослідження», А. Клименко «До питання теорії воєнних конфліктів» та ін., що досліджують особливості збройних конфліктів в загальній теоретичній площині, їхню природу, структуру, типологію. М. Калдор «Старі та нові війни: Організоване насилля в глобальній ері» , М. ван Кревельда «Падіння держави» , Е. та Х. Тоффлерів «Війна та антивійна. Що таке війна і як з нею боротися. Як вижити на початку XXI століття», С. Меца «Збройний конфлікт в ХХІ ст.: Інформаційна революція і пост-модерна війна», І. Попова «Сутність законів збройної боротьби», та ін., які вивчають сучасні збройні конфлікти, наводяти власну типологію, елементну структуру, висуваючи специфічні трансформаційні змінні, та даючи прогноз щодо майбутнього розвитку цього явища. З вітчизняних авторів варто звернути увагу на праці В. Мандрагелі «Причини та характер воєн (збройних конфліктів): філософсько-соціологічний аналіз», Г. Перепелиці «Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи», М. Шевченко «Цивілізаційні засади еволюції збройної боротьби» тощо, які вивчають конфлікт як на теоретичному рівні, так і в контексті України. Нормативну базу складають 4 Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. та два Додаткові Протоколи до них від 8 червня 1977 р., національне законодавство України, зокрема закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р.
Структура магістерської роботи. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають в себе вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Перший розділ «Загальна характеристика збройних конфліктів» розглядає понятійно-структурну базу збройного конфлікту, його функціональні механізми, чинники виникнення та трансформації. Другий розділ «Загальна характеристика класичних збройних конфліктів в міжнародних відносинах» досліджує особливості збройних конфліктів, які можна ввести в категорію «класичних», вивчаються основні напрямки трансформації таких конфліктів. Третій розділ «Сучасні тенденції трансформації збройних конфліктів» вивчає основні особливості сучасних збройних конфліктів, їх взаємозалежність з міжнародною системою та дає прогноз щодо майбутніх перетворень. Четвертий розділ «Наслідки трансформації сучасних збройних конфліктів для України» розглядає вплив трансформаційних процесів для України, виклики національній системі безпеки та місце України в глобальній системі кризис-менеджменту. Загальний обсяг – 108 сторінок.ЗаключениеВИСНОВКИ
Проведений аналіз показав, що процес трансформації збройного конфлікту є постійним явищем в міжнародних відносин, яке внаслідок модифікації елементної структури конфлікту буде мати місце і в майбутньому. Значний вплив на процес трансформації збройного конфлікту здійснює динамічна міжнародна система, визначаючи форми, інтенсивність, кількість та масштаби можливих конфліктів. Водночас трансформація збройного конфлікту в сучасній міжнародній системі чинить значний вплив на систему національної безпеки України, створюючи загрози виникнення збройної боротьби. Тому системне дослідження різноманітних форм збройної боротьби на сучасному етапі та в історичному аспекті повинно закласти методологічну основу прийняття рішень щодо попередження та врегулювання конфліку.
На основі здійсненого аналізу можна навести наступні висновки:
1. Збройний конфлікт – це явище притаманне міжнародним відносинам, яке завжди супроводжувало історичний розвиток будь-якої спільноти. Враховуючи різноманітні підходи щодо його розуміння, в загальному його можна визначити як цілеспрямовано організоване зіткнення збройних сил конфліктуючих сторін з метою завдання максимальної шкоди та знищення військового та господарського потенціалу противника.
2. Дослідження зміни елементної структури конфлікту дозволяє стверджувати нам про його трансформацію та відмінність сучасних форм збройної боротьби від традиційних. Неможливість визначення чіткого періоду переходу збройного конфлікту з категорії «традиційного» в категорію «нетрадиційного», в наслідок паралельного існування в сучасних міжнародних відносин відразу обох цих різновидів, створює необхідність вивчення специфічних особливостей кожного зокрема. Так, класичні збройні конфлікти характеризуються пріоритетом державної монополії щодо здійснення збройного насилля, великими масштабами проведення бойових дій, високому рівню залучення ресурсів протягом конфлікту, чіткому виділенню окремих конфліктогенних чинників, що вплинули на ескалацію конфлікту, загальним універсальним правилам ведення бойових дій, що були однаковими для всіх конфліктуючих сторін та відрізнялися лише етно-культурною специфікою. Сучасні збройні конфлікти характеризуються деетатизацією конфліктів і активними діями недержавних суб’єктів на полі збройної боротьби, асиметричністю, локалізацією масштабів боротьби, використання високотехнологічної зброї, договірному обмеженню використання ресурсів, складному поєднанню конфліктогенних чинників, часто із неможливістю їх диференціації, дегенерацією, що супроводжується великою кількістю цивільних жертв та регіональним особливостям ведення бойових дій.
3. Визначальний вплив на формування елементної структури збройного конфлікту мають поєднання конфліктогенних чинників, які зокрема і визначають напрями та ступінь трансформації конфлікту. Їх можна класифікувати в історичних, економічних, соціальних, духовних та політичних аспектах. Сучасні форми збройної боротьби характеризуються надзвичайно складини поєднаннями та модифікаціями чинників, що ускладнює процес розв’язання та попередження конфліктів.
4. Існуючі типології збройних конфліктів в основному використовують несистемний підхід до дослідження збройних конфліктів, відображаючи лише певні аспекти елементної структури конфлікту чи особливості його форми. Таким чином це гальмує процес вироблення ефективних методів їхнього діагнозу і прогнозу. У результаті проведеного аналізу, можна констатувати, що для одержання найбільш точних результатів необхідно здійснювати дворівневе дослідження, використовуючи експертні оцінки, а також глибокий аналіз елементної структури збройного конфлікту
5. Трансформація збройного конфлікту, яка створює відмінні від традиційних форми збройної боротьби є тривалим та постійним процесом в міжнародних відносинах. Аналіз показав, що сучасні збройні конфлікти не витісняють традиційні міждержавні війни, а відбуваються поряд з ними, часто змінюючи один одного протягом однієї кризи. Базуючись на дослідженнях конфліктологів, можна зазначити, що подальша трансформація буде відбуватися щодо суб’єктів конфлікту, засобів і методів боротьби, мотивації та цілей сторін, наслідках на цивільному населенню та інституті держави як гаранті безпеки населення і джерелах фінансування збройних конфліктів.
6. Динамічна міжнародна система здійснює значний вплив на процесс трансформації збройних конфліктів і на форми, які приймають конфлікті в тому чи іншому міжнародному середовищі. Загальна тенденція сходиться до наступного – чим більше в міжнародній системі полюсів, тим конфліктнішою вона буде, збільшиться кількість конфліктів, хоча їхні масштаби та інтенсивність зменшиться. Сучасна міжнародна система знаходиться на стадії формації. В ній присутні всі види класичних та некласичних збройних протистоянь. Це вимагає зміну традиційних підходів до забезпечення систем національної безпеки на більш сучасні, що відповідають актуальним викликам міжнародної системи.
7. Україна виникла в час розпаду біполярної системи на просторі, що характеризується значним рівнем конфліктності через неврегульованість багатьох питань територіального, суспільно-політичного та економічного характеру, які виникли після розпаду СРСР. Навколо України сформувався ряд збройних конфліктів, як є «замороженими», але ще не вирішеними, що становить загрозу системі національної безпеки. Основними конфліктогенними чинниками для України є економічні, соціальні та етнічні. Вони не є загострені та чітко оформлені в причини збройної боротьби, однак спостерігається фактор негативного зовнішнього впливу, що може порушити рівновагу в регіоні, стан безпеки в державі і призвести до активізації окремих чинників чи їх поєднання.
8. Загрози національній безпеці України пов’язані перш за все з факторм зовнішнього порушення національного суверенітету України. Основним джерелом стримування та реагування є елементи системи національної безпеки, зокрема Збройні Сили України. Сучасні виклики міжнародної системи, процесу трансформації збройного конфлікту від класичних форм до специфічних та незвичних форм породжує проблему невідповідності існуючих концепцій реагування на збройні конфлікти в України. Таким чином виникає необхідність переформування підходів до системи попередження та врегулювання конфліктів та реорганізація основних елементів системи національної безпеки згідно сучасних потреб та вимог європейських та євроатлантичних структур, з якими Україна тісно співпрацює та висловлює прагнення інтегруватися.
З огляду на вищезазначене, можна сказати, що на сьогоднішньому етапі основне питання в дослідженні конфліктів полягає у виробленні дієвих шляхів вирішення збройних конфліктів, їх попередженню чи хоча б мінімалізації їх наслідків на суспільство. За твердженням багатьох дослідників, сучасні методи є дещо застарілими з огляду на швидку трансформацію різних форм збройної боротьби. Саме тому системне дослідження на основі поєдання різноманітних методологічних механізмів повинно значно сприяти цьому процесу.ЛитератураСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
А. Нормативні документи:
1. Статут ООН від 26.06.1945 р.
2. Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 .08.1949 р.
3. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру від 8.06.1977 р.
4. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р.
5. Закон України «Про оборону України» від 5 жовтня 2000 р.
6. Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року: (Біла книга України). – К.: Аванпост-прім. – 2004. – 98 с.
Б. Спеціальна література:
7. Арцибасов И. Н., Егоров С. А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия – М.: Международные отношения, 1989. – 244 с.
8. Бжезінський З. Вибір: світове панування чи світове лідерство/ Пер. З англ. А. Іщенка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 203 с.
9. Будницкий О.В. Терроризм глазами историка. Идеология терроризма // Вопросы философии. – 2004. - №5. – С.3 – 19.
10. Голопатюк Л. Миротворча діяльність Збройних Сил України у сучасній системі міжнародної безпеки // Оборонна політика України: реалії та перспективи: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 19 вересня 2003 р.). — К., 2004. — С. 41—43.
11. Доронина Н.И. Международный конфликт. О буржуазних теориях конфликта. Критический анализ методологии исследований. – М.: Международные отношения, 1981
12. Дуга конфликтов и Россия //Международная жизнь. – 1993. - №7.
13. Калугин В.Ю. Курс международного гуманитарного права. – Минск: Тесей, 2006 – 496 с.
14. Клименко А. Ф. К вопросу о теории военных конфликтов // Военная мысль. – 1992. – №10
15. Клименко А.Ф. Международная безопасность и характер военных конфликтов будущего //Военная мысль. - 1999. - №1. –
16. Кляузевиц К. О войне. – Т.1. – М.: Воениздат, 1941 – 440 с.
17. Конопатов С.Н., Юдин В.В. Традиционный смысл понятия «война» устарел // Военная мысль. – 2001. – №1. – С.53 – 57.
18. Котигоренко В. монографія: Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт, - НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2005.
19. Крейдин С.В. Глобальное и региональное ядерное сдерживание // Военная мысль. – 1999. – №4. – С. 23–24.
20. Кувалдин В. Глобализация – светлое будущее человечества? // Независимая газета. – 2003. – 11 октября. – С. 13.
21. Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. Підручник – К.: Знання, 2007. – 461 с.
22. Мандрагеля В. А. Причини та характер воєн (збройних конфліктів): філософсько-соціологічний аналіз: Монографія – К.: ЄУ, 2003. – 570 с.
23. Международные конфликты современности/Под ред. В. И. Гантмана. М.: Наука, 1983.
24. Остроухов В.В. Насилие сквозь призму веков: историко-философский анализ. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – 191с.
25. Перепелиця Г.М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи. – К.:Стилос, 2003. – 256 с.
26. Попов И. \"Война будущего: взгляд из-за океана\", Москва, АСТ, 2004 г - 443 с
27. Попов М.В. Сущность законов вооруженной борьбы. – М.: Воениздат, 1964
28. Семко В. Україна в контексті формування нової державної ідеології Росії // Національний інтерес. – 2005. - № 3. – С. 36 – 41.
29. Слипченко В.И. Бесконтактные войны. – М.: Гран-пресс, 2001. – 382с.
30. Слипченко В.И. Системный анализ процессов вооруженной борьбы в конфликтах и войнах в период с 1991 года и по настоящее время // Безопасность Евразии. – 2003. - № 4(14). – С. 377 – 385.
31. Сорокин П.А. Условия и перспективы мира без войны (1944 г.) //Россия и современный мир. – 1999. – №3. – С. 199–200.
32. Султанов Ш.З. Региональные конфликты и региональная безопасность – М.:Знание, 1990. – 63 с.
33. Супряга А.В. О войнах ХХI века // Военная мысль. – 2002. – №6. С.10 – 15.
34. США и региональные конфликты (80-е годы). Отв. ред. Кременюк В.А. – М.: Наука, 1990. – 158 с.
35. Тимохин П.П. Военно-силовая политика США. – М.: Воениздат, 1987. – 207 с.
36. Требин М.П. Войны XXI века. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, 2005. – 608с.
37. Тюшкевич С.А. Война и современность. – М.: Наука, 1975. – 215с.
38. Тюшкевич С.А. Філософія і воєнна теорія. – М.: Наука, 1975. – 215 с.
39. Удалое В. Баланс сил и баланс интересов//Международная жизнь. 1990. № 5. С. 16-25.
40. Феденко О. монографія: Військово-політичні аспекти становлення системи національної безпеки України, Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2002.
41. Феденко О. Оцінка військових загроз Україні як чинника її безпеки // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. Національного ун-ту “Львівська політехніка”. – Львів, 2002. – Вип. 10. – С. 40-49.
42. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций//Политические исследования. – 1994. - №1
43. Цыганков П.А. Международные отношения. М.: Новая школа, 1996. – 320 с.
44. Чебан В.В. Духовный фактор в войнах будущего// Вестник Академии военных наук. – №2(3). – 2003. – С. 58 – 61.
45. Человек и война. Сборник статей. – М.: АИРО–ХХ, 2001 – 480с.
46. Шаблиовский В. Война 7-го поколения / Супер Волонтер. — 2004. — № 5 (31). — С. 26–31
47. Э. Тоффлер, Х. Тоффлер. Война и антивойна. Что такое война и как с ней бороться. Как выжить на рассвете XXI века. М.: Аст: Транзиткнига, 2005 – 413 с.
48. Эко У. Осмысляя войну // Пять эссе на темы этики. СПб.: Изд-во Симпозиум, 2000. – С. 9 – 25.
49. Boulding W. Conflict and Defence. A General Theory. – N.Y., 1962. – 349 рр.
50. Brown М. Thе Causes of Internal Conflict: An Overview // Nationalism and Ethnic Conflict/ Michael Brown. – London, Cambridge The Mit Press, 1997. рр..3-25
51. Buzan B. Rethinking Security After the Cold War // Cooperation and Conflict. 1997. No 32. P. 6-21
52. Creveld van, M. The Fate of the State// Parameters. Spring 1996. – 4-18 рр.
53. Kaldor М. New and Old Wars: Organized Violence in a Global Era. Cambridge: Polity, 2001. – 256 рр.
54. Kaldor М. Wanted: Global Politics. The Nation, November 5, 2001
55. Kissinger, H. The Vietnam Negotiations// Foreign Affairs. 1969, January.
56. Lebow R.N. The Long Peace, the End of the Cold War, and the Failure of Realism / / International Organization. Spring 1994. Vol. 48, № 2. P. 253-254.
57. L. von Bertalanffy, General System Theory — A Critical Review, «General Systems», vol. VII, 1962, p. 1—20.
58. Metz, Steven. Armed Conflict In the 21st Century: The Information Revolution and Post-Modern Warfare. Strategic Studies Institute, US Army War College, April 2000.
59. Mitchell Ch.R. The Structure of International Conflict. N.Y., St Martin\'s Press, 1981.
60. Newman Е. The ‘New Wars’ Debate: A Historical Perspective Is Needed // Security Dialogue. 2004. No 35 рр.173 – 189
61. Terroryzm we współczesnym świecie / Pod red. J. Pawłowski. – Warszawa: WZG, 2001
62. The Big Issue: Command and Combat In the Information Age. Ed. By David Potts. The Strategic and Combat Institute. March 2002. – 331 рр.
63. http://anthropology.ru/ru/texts/hofmeis/terror.html#n1 - Хофмайстер Х. Теория террористической войны. // Сборник к 60-летию профессора К.А. Сергеева. Серия «Мыслители», выпуск 12. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. С.439-452
64. http://fleet.sebastopol.ua/morskaderzhava/index.php?article_to_view=121 - Шевченко М. Цивілізаційні засади еволюції збройної боротьби // Морська Держава.
65. http://historiwars.narod.ru/Index/XXv/XXtable/indexXX.htm - Сергей Пискунов. Войны ХХ века: полная хронология.
66. http://old.russ.ru/politics/polemics/20001219_airap.html - Ближневосточный конфликт: уроки, которые должна сделать Россия, «Русский журнал» 19.12.2000
67. http://www.inosmi.ru/stories/01/12/21/3036/181588.html - Калдор М. Война – это театр // ИноСМИ.Ru. - 21.05.2003.
68. http://www.intertrends.ru/five/001.htm - Браун С. Сила в инструментарии современной дипломатии // Международные процессы, 2004.
69. http://www.intertrends.ru/two/005.htm - Хрусталев М. Диверсионно-террористическая война как военно-политический феномен // Международные процессы, 2006
70. http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=vpip1&issue=2004_4 - Леонов В., Маркелов В. «Воєнна доктрина України» та «Біла книга України» - програмні документи реформування збройних сил.
71. http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=vpip3&issue=2006_1 - Дацюк А. Політика України з врегулювання збройних та етнополітичних конфліктів: досвід та перспективи.
72. http://www.niss.gov.ua/book/Perepel/009.htm - Перепелиця Г. Відношення України до миротворчої діяльності та врегулювання конфліктів на терені СНД.
73. http://www.personal.in.ua/article.php?ida=364 - Чікін О.А., Чікін О.О. Ескалація розвитку збройних конфліктів. // Персонал, № 9/2006
74. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=40&c=780 - Єрмоленко А. Збройні Сили України як базовий компонент воєнної організації держави // Політичний менеджмент. - 2005. - № 3
75. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=59&c=1317 - Сірий С. Сутність понять „локальна війна” і „воєнний конфлікт” та їх типологія. // Політичний менеджмент. – 2005
76. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=63&c=1410 - Пасічко В. Соціально-політичні проблеми усвідомлення сутності війни в сучасних суспільствах. // Політичний менеджмент. – 2005
77. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=69&c=1600 - Сірий С. Особливості локальних війн і воєнних конфліктів в умовах глобалізації. // Політичний менеджмент. – 2005
78. http://www.russ.ru/reakcii/novaya_staraya_vojna_v_afrike - Анатолий Цыганок. Новая-старая война в Африке, «Русский журнал» 29.09.2005
79. http://www.soskin.info/ea.php?pokazold=20010665&n=6&y=2001 - Кожин Б. Інтеграція України до міжнародних систем колективної безпеки: можливості й перспективи. - Економічний Часопис-XXI №6\'2001.
80. http://www.viaduk.net/clients/unp.nsf/0/05EDAB13F2DDB0E5C22570030059F477?OpenDocument - Манчуленко Г. Акценти у військовому реформуванні України. // Голос України», 13 травня 2005 р.'
|
|
