СодержаниеЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………….…….. 4
1. Особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємств
в Україні………………………………………………………………………
6
1.1. Загальні положення зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні та класифікація зовнішньоекономічних зв’язків…………………..
6
1.2. Торговельні операції в зовнішньоекономічній діяльності………..…… 9
2. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємств України..….. 13
2.1. Сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності.…………………….. 13
2.1.1. Торгівля товарами………………………………………….………….. 14
2.1.2. Торгівля послугами……………………………………………..……... 16
2.2. Стратегічне залучення інвестицій в сфері зовнішньоекономічної
діяльності підприємств України……………………………………..………
19
2.2.1. Іноземні інвестиції в економіку України……………………..………. 19
2.2.2. Іноземні інвестиції як об’єкт державного управління…………..…... 22
2.3. Спільні підприємства як форма трансферу технологій…………….….. 25
3. Напрямки удосконалення зовнішньоекономічної державної
політики………………………………………………………….……………
34
ВИСНОВОК………………………………………………………………….. 41
ЛІТЕРАТУРА………………………………….…………………….…….. 43ВведениеВСТУП
Сучасні економічні відносини України з зовнішнім світом знаходяться у стані переходу від старої системи організації зовнішньоекономічних зв’язків, орієнтованої, переважно, на експорт сировини, до нової, пов’язаної з пошуком шляхів ефективного інтегрування у світову спільноту, зі встановленням сталих торговельних зв’язків з іншими країнами, з підвищенням ролі міжурядових організацій у досягненні колективної безпеки і звичайно, з забезпеченням надійного захисту своїх національних інтересів в умовах швидко змінюваного зовнішнього середовища.
Участь у міжнародному розподілі праці завжди сприяє вирішенню національних економічних проблем унаслідок удосконалення внутрішньогосподарських пропозицій, використання переваг розміщення та розвитку продуктивних сил, підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг підприємствами, що виходять із пропозицією на зовнішні ринки. Україна має великий природний, людський та науково-технічний потенціал, що приваблює до неї іноземних інвесторів та потенційних партнерів. Проте відсутність досвіду застосування всіх сучасних засобів регулювання зовнішньоекономічних відносин ще не дозволяє Україні стати рівноправною учасницею світового співтовариства. Тому останнім часом значно підвищився інтерес до теоретичного обґрунтування проблем розвитку міжнародної економічної діяльності України, зокрема до обґрунтування теоретичних засад ефективного здійснення зовнішньоекономічних відносин в умовах ринкових трансформацій, розробки дієвого механізму здійснення торговельно-економічної політики на різних ієрархічних рівнях, а також до опрацювання конкретних принципів і правил ефективної організації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб’єктами господарювання.
Якщо раніше зовнішньоекономічні зв’язки здійснювались лише спеціалізованими зовнішньоекономічними організаціями, то тепер кожне підприємство в Україні одержало право самостійно виходити на зовнішній ринок. У цих умовах першочерговим завданням стає опанування вітчизняними підприємцями теоретичних аспектів та практичного світового досвіду встановлення економічних зв’язків із зарубіжними партнерами, проникнення з пропозиціями на ринки інших країн, здійснення фінансових та товарних операцій, які дотримують національних інтересів у міжнародній експортно-імпортній та інвестиційній діяльності. Разом з цим слід вирішувати проблеми обмеженості (а в деяких випадках і відсутності) необхідної інформації про можливості розвитку зовнішньоекономічної діяльності, особливості її організації та механізми здійснення в інших країнах, чітко знати нормативно-правові основи її регулювання.
Таким чином, входження України у ринковий простір є одним із найважливіших процесів інтеграції її підприємств у зовнішньоекономічне середовище як етап переходу від закритої економічної системи до відкритої. Розгортання процесу глобалізації зовнішніх зв’язків українських підприємств може відбуватися лише при урахуванні усіх факторів опанування світовим ринком вітчизняними товаровиробниками. З іншого боку, для України, як незалежної держави, одним із рушійних факторів розвитку в цілому є оволодіння тією часткою світового ринку, яка відповідає можливостям її природноекономічного та науково-технічного потенціалу.ЗаключениеВИСНОВОК
З наведеного вище матеріалу стає зрозуміло, що навіть при сучасній структурі промислового виробництва Україна може не тільки забезпечити себе валютою, а й налагодити повноцінні торгові стосунки з багатьма країнами, як на Сході, так і в Центральній і Західній Європі. Звичайно, не вся продукція України високої якості. Тому необхідно терміново змінити структуру народного господарства, щоб спрямувати його на потреби суспільства. Не менш важлива проблема конверсії воєнної промисловості, яка в Україні була однією з домінантних галузей.
Українська держава повинна забезпечити експортним організаціям протекціоністський захист з метою виживання власної ще не зміцнілої економіки, особливо її експортних секторів.
Разом з тим потрібно створити розгалужену систему зовнішньоторгових організацій, представництв, які з розумінням справи зрушили б проблему просування українських товарів на світовому ринку. Доцільно вживати заходи щодо надання Україні цільових кредитів зарубіжними країнами, виробниками.
Відновлення економічних зв\'язків, нав’язуваних метрополією, особливо таких, як надмірна спеціалізація народного господарства, високий рівень мілітаризації економіки тощо, недоцільне з точки зору національних інтересів України.
Отже, слід не тільки відновлювати колишні зв\'язки, а налагоджувати нові, вигідні для України, з Росією та іншими країнами СНД. Уніфікація законодавства, єдиних тарифних процедур, переливан¬ня робочої сили та капіталів у межах СНД не вигідні для України. Експортно-імпортні інтереси України мають відповідати стратегічним інтересам нашої держави.
Молоду незалежну державу Україну чекає ряд випробувань на шляху становлення власної економіки. Для цього необхідні роздержавлення й приватизація, ринкова система, щоб справжні економічні закони ліквідували всі фальшиві, заідеологізовані системи та форми господарювання, сприяли б розквіту нових форм організації економіки. Зрозуміло, що це приведе до значного реформування, спеціалізації різних галузей господарства, виникнення вільних зон виробництва, економічних районів, вузлів і центрів. Економічні зв\'язки із зарубіжними партнерами сприятимуть зростанню авторитету України. Вже сьогодні в Україні діють близько 370 представників інофірм з 45 країн світу, зареєстровані та функціонують 818 спільних підприємств.
Звичайно, для забезпечення якнайшвидшого завершення двосторонніх переговорів із країнами-партнерами вкрай необхідна чітка й оперативна координація дій органів влади.
Підсумовуючи сказане, хотілося б зазначити, що гальмування процесу вступу України до Світової торговельної організації неминуче призведе до торговельно–економічної ізоляції нашої країни. Членство в Світовій торговельній організації є фактором удосконалення ринкових засад національної економіки, створення ефективної системи захисту національного виробника, яка відповідає загальновизнаним правилам системи ГАТТ/СОТ. Членство України в Світовій торговельній організації сприятиме розвитку вітчизняного виробника, спроможного успішно конкурувати, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках товарів і послуг.ЛитератураСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Послання Президента у Верховну Раду України \"Україна: просування в ХХІ століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки\" від 22 лютого 2000 р.
2. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 № 960-XII (зі змінами та доповненнями).
3. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 № 1560-ХІІ (зі змінами та доповненнями).
4. Закон України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23.12.1998 р. № 351-ХIV.
5. Верба Ф.О. Фінансові аспекти інтеграції України у світову організацію торгівлі // Фінанси України. 2002. – №3. с. 81-87.
6. Головинська В. Інтеграція в світову організацію торгівлі: що отримає Україна // Зб. наукових праць УАДУ.- 2000. – № 1. – с.176-182.
7. Гончарук Т.К. Проблеми інвестиційного забезпечення конкурентоспроможності економіки в умовах ринкової трансформації // Банківська справа – 2000 -№1. с. 31-34.
8. Економіка підприємств: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.
9. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В.Багрова, Н.І.Редіна, В.Є.Власюк, О.О.Гетьман; За ред. д-ра. екон. наук, проф. Багрової І.В. – Дніпропетровськ, ДДФЕІ, 2001. – 585 с.
10. Кухарская Н. Внешнеэкономическая деятельность Украины: региональный аспект // Внешняя торговля. – 2000. - № 3. – с. 7-10.
11. Лук’яненко В. Розвиток підприємництва в умовах спеціального режиму інвестиційної діяльності // Економіка України, 2003. № 1, с.34-35.
12. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Лібра, 1998.
13. Самофалов В.К. Що стримує залучення іноземних інвестицій // Урядовий кур’єр, 2001. с. 7.
14. Свердан М. Нетрадиційні методи економічного розвитку // Економіка України, 2003. № 1, с. 42-44.
15. Статистичні щорічники за 2001-2003 рр. // Держкомстат України.
16. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.
17. Шевеленко С.Д., Федів І.І. Підприємницька діяльність. – К.: Вища школа, 1997.'
|
|
