СодержаниеЗМІСТ
Вступ 4
1. Умови, фактори розміщення підприємств харчової промисловості. 6
1.1. Спеціалізація харчової промисловості 9
1.2. Сучасний стан розвитку галузей харчової промисловості 13
2. Проблеми харчової промисловості 26
2.1. Економічні проблеми харчової промисловості 26
2.2. Екологічні проблеми 28
3. Основні шляхи у вирішенні проблем харчової промисловості 30
3.1. Інвестиційна політика в харчовій промисловості, модернізація обладнання 30
3.2. Основні шляхи розвитку продовольчого ринку 35
3.3. Зміни форм власності 37
Висновки 44
Література 48
Додатки 49ВведениеВСТУП
Харчова промисловість - галузь, підприємства якої виробляють головні продукти харчування. До неї належать понад 20 галузей і виробництв, з-поміж яких провідні – м\'ясна, молочна, цукрова, борошномельна, круп\'яна, хлібопекарна, олійно-жирова, кондитерська, макаронна, плодоовочева, крохмале-патокова, соляна, виноробна, спиртова, пивоварна, рибна (Додаток 1).
За кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно пов\'язане з сільським господарством та, меншою мірою, з промислом риби. Їй властива вельми складна структура: понад двадцять підгалузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. На сировину орієнтуються цукрова, плодоовочеконсервна, рибна, маслобійна, а на споживчу – хлібопекарна, кондитерська та молочна підгалузі.
Нашій державі необхідно якнайшвидше створити оптимальну модель інтеграції вітчизняної економіки у світову систему з урахуванням усіх можливих впливів на неї, пов\'язаних з функціонуванням транснаціональних компаній. Україна в силу свого геополітичного розташування, ємності споживчого ринку, наявності кваліфікованих кадрів і незадіяної робочої сили не може не входити в зону інтересів провідних транснаціональних корпорацій, які виконують головну роль у глобалізації сучасного економічного життя. Фатальною помилкою при цьому найшвидше може бути невизначене тупцювання на місці. Там, де бідні країни спромоглися істотно знизити бідність, це було досягнуто за рахунок зростання експортного виробництва і відкриття самих себе для надходження зарубіжних товарів, інвестицій і технологій. Це і є участь у глобалізації.
В Україні сподіваються, що наша країна в грудні 2005 року стане членом Всесвітньої торгової організації (ВТО). Отже, відразу ж виникає питання захисту вітчизняного товаровиробника, бо імпорт створює конкуренцію. Проблема неоднозначна, її не можна розглядати в одній площині, розмахуючи тільки жупелом національної загрози. Питання про захист вітчизняного товаровиробника дуже делікатне. Бо який сенс захищати українського виробника, котрий випускає неякісну продукцію? Від кого його захищати?
У цивілізованому світі існує інший підхід — захист вітчизняного товароспоживача. Це розумніше і гуманніше. А в свою чергу ми знаємо, що захищати виробника низькоякісної продукції - прирікати себе на безвихідь, бо тоді зникає справжня конкурентна боротьба за якість.
У харчовій промисловості іде процес реформування форм власності. Станом на 1 січня 2001 року в системі Мінагропрому повністю приватизована олійножирова, тютюнова, кондитерська, пиво, молочноконсервна, парфумерно-косметична, макаронна галузі, зернопереробні підприємства, підприємства корпорації - \"Дитяче харчування\". Змінили також форму власності 98 % підприємств молочної галузі, 97% - цукрової та 90 % бурякорадгоспів, 91% — м\'ясної галузі, 82% - підприємств Держкомрибгоспу.
Формування соціально орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічного завдання — створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров\'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету.
Виходячи з цього, розвиток харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідно зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності і галузь стане надійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.ЗаключениеВИСНОВОК
Сучасна індустрія харчових продуктів України нараховує понад 20 тисяч підприємств різних форм власності. Це становить майже чверть всіх підприємств країни.
До сфери управління Державного департаменту продовольства входять підприємства харчової і переробної промисловості (зокрема; цукрової, олійножирової, хлібопекарської, кондитерської, соляної, спиртової, виноробної, пивоварної, тютюнової та інших галузей, що виробляють харчові продукти ), садівництва, виноградарства та з виробництва продуктів дитячого харчування. Виробництвом харчових продуктів зайнято близько 1,5 млн. чоловік. Номенклатура продукції харчової і переробної промисловості перевищує три тисячі найменувань.
Україна має необхідні передумови для функціонування високорозвиненої харчової промисловості.
В сучасних умовах, коли в Україні здійснюється структурна перебудова економіки, докорінно поглиблюється її орієнтація на всебічне і повне задоволення потреб населення в товарах народного споживання і, зокрема, в харчових продуктах.
Про виробничий потенціал харчової промисловості України свідчить той факт, що вона спроможна переробляти за добу 510 тис. тонн цукрових буряків і 8,4 тис. тонн насіння соняшнику, щорічно випускати 774 тис. тонн кондитерських виробів, 141 млн. дол. пива, 25,5 млн. дол. мінеральної води та багато іншої продукції.
Основними принципами розвитку харчової промисловості України визначені: ринкова орієнтація виробництва, техніко-технологічне оновлення матеріально-технічної бази, підвищення ефективності виробництва і його інтенсифікація, всебічна міжгалузева інтеграція між виробниками сільськогосподарської сировини, таропакувальних і інших матеріалів, поглиблення спеціалізації концентрації виробництві. Як в усіх цивілізованих країнах вживаються заходи до захисту інтересів вітчизняних товаровиробників.
Останнім часом вживаються заходи щодо поліпшення стану справ, проводиться наполеглива робота по поліпшенню якості і зовнішнього оформлення продукції. Налагоджено випуск виробів за рівнем якості не нижче світового. Докорінно обновився асортимент продукції. Підприємства встановили тісні контакти з кращими виробниками таропакувальних матеріалів різних країн.
Проводиться цілеспрямована робота щодо удосконалення системи стандартизації і сертифікації, яка сприяє підвищенню якості і конкурентоспроможності вітчизняних продовольчих товарів, забезпечує захист здоров\'я споживачів і є одним з основних чинників інтеграції України в Європейське співробітництво. Це, зокрема, засвідчила 10-та національна виставка - ярмарок \"Продукція харчових підприємств України\", яка відбулася 3-6 квітня 2001 року в м. Києві.
За підсумками Всеукраїнського дегустаційного конкурсу, що проводився під час виставки - ярмарку, визначені переможці, які нагороджені золотими медалями. Це - Харківська бісквітна фабрика, кондитерська фабрика \"Буковинка\", Дніпропетровський комбінат харчових концентратів. Львівський, Одеський, Луганський лікеро-горілчані заводи, лікеро-горілчані фірми \"Гетьман Ко\" і \"Союз -Віктан\", Одеський коньячний завод. Київський завод шампанських вин. Харківський і Львівський жир комбінати. Дніпропетровський і Пологівський олійноекстракційні заводи, Куп\'янський і Первомайський молочноконсервні комбінати та інші.
Україна має сприятливі природно-кліматичні, економічні, геополітичні передумови для створення розвинутої високоефективної харчової промисловості.
Підприємства харчової промисловості накопили певний досвід залучення додаткових джерел фінансування, а саме шляхом залучення інвестиційних і кредитних ресурсів розвинених країн, лізингу, створення спільних підприємств. Здійснюються заходи, пов\'язані з модернізацією, реконструкцією, технічним переоснащенням виробництва.
Треба особливо підкреслити, що в 2000 році та першому кварталі 2001 року харчова промисловість істотно збільшила надходження до бюджету. В останні роки в харчовій промисловості гостро постала проблема збуту продукції. Життя зажадало від харчовиків України перебудови збутової продукції, пошуку нових ринків збуту і тут є певні досягнення.
З проблемою збуту пов\'язане і таке питання, як визначення оптимальних обсягів виробництва певних продуктів Зараз перед визначенням обсягів виробництва потрібно добре підрахувати; скільки можливо реалізувати тих чи інших продуктів, як необхідно змінити асортимент продукції, щоб не працювати на склад. В ринкових умовах це зовсім недопустимо.
Харчовики, зокрема, істотно потіснили на внутрішньому ринку імпортні кондитерські і лікеро-горілчані вироби, безалкогольні напої. Створюється дистриб’юторська мережа, поліпшується реклама, розширюється фірмова торгівля, яка вже нараховує понад 3 тисячі магазинів, барів, павільйонів, організовуються\" спеціальні відділи у великих магазинах. Наші продукти стали значно привабливішими, мають сучасний дизайн.
Українські харчові продукти все більше з\'являються на ринках США, Канади, Австралії, Ізраїлю, Європейських країн, що в умовах жорсткої конкуренції дуже не просто.
Харчова промисловість вийшла на перше місце в галузевому розподілі іноземних інвестицій в економіку України. Її питома вага в загальному обсязі цих інвестицій перевищує 21 відсоток Підготовлені пропозиції по залученню інвестицій для підприємств харчової та переробної промисловості до 2003 року на суму 468,8 млн. доларів США. Сталі стосунки налагоджені між харчовими підприємствами та фірмами США, Англії, Італії, Австрії, Данії, Чехії, особливо, німецькими.
Більше всього фірми співпрацюють з підприємствами пиво безалкогольної та кондитерської галузей.
Досвід показує, що поліпшення інвестиційного клімату має дуже важливе значення для подальшого розвитку харчової промисловості. Підприємства зацікавлені у вкладанні інвестицій шляхом надання кредитів і, особливо, створенні спільних підприємств. Можуть бути розглянуті питання залучення інвестицій через продаж акцій приватизованих підприємств.
Харчові підприємства України також відчувають гостру потребу в сучасному технологічному обладнанні для цукрової, олійножирової, спиртової, кондитерської галузей, а також для виробництва тари і упаковки.
Вищевикладене свідчить про те, що є привабливі перспективи для вигідних взаємовідносин в інвестуванні харчової промисловості.
Як засвідчує Голова Державного департаменту продовольства О. Іщук харчова промисловість України за 11 місяців 2005 року виробила продукції на 13,7 відсотка більше, ніж за відповідний період минулого року.
На підприємствах, що входять до складу Державного департаменту продовольства, в січні-листопаді поточного року зросло виробництво олії соняшникової рафінованої, маргарину, спирту етилового неденатурованого з вмістом спирту не менше 80 об. %, шоколаду та інших продуктів з вмістом какао, пива, безалкогольних напоїв, мінеральних вод, тортів, пряників, соків фруктових та овочевих, овочів консервованих натуральних, консервів молочних, майонезу, сигарет і цигарок та інших продуктів.
Водночас в поточному році зменшився випуск хлібобулочних і макаронних виробів, олії соняшникової нерафінованої, виробів кондитерських з цукру.
Експортні поставки харчових продуктів за 10 місяців 2005 року порівняно з січнем-жовтнем 2004 року зросли на 6,8 відсотка і досягли 2,2 млрд. доларів США.
На 12 грудня 2005 року вироблено цукру-піску з цукрових буряків на 108 тис. тонн більше, ніж на відповідну дату в минулому році. Загальний обсяг його виробництва склав 1861 тис. тонн. Поліпшилися техніко-економічні показники роботи галузі.
Зараз зусилля трудових колективів харчової промисловості зосереджені на успішному завершенні виробничої програми поточного року та створенні умов для ефективної роботи з перших днів наступного року.ЛитератураЛітература
1. Балабанов Г.В. Продовольчий ринок України: оцінка регіональних відмінностей // Український географічний журнал - 1999 р. №1 ст. 19-26
2. Бітюк О.В., Піддубний В.І. Олійно-жирова промисловість України // Фондовий ринок – 1999 № 15 ст. 26
3. Блакита Г.В Раціональне використання та збереження ресурсів харчової промисловості України // Формування ринкових відносин в Україні – 2002 р. № 17 ст. 116-123
4. Деревянко Е.Н. Основные направления системной трансформации пищевой промышленности Украины // Экономика Украины - 2000 р. № 1 ст. 45
5. Дзісь Г. К. Роль регіонів у становленні національної економіки України // Економіка України - 1999 р., № 10 ст. 19
6. Дорошева Я.С. Чи буде солодке життя у український кондитерів // Формування ринкових відносин в Україні – 2003 р. № 9 ст. 118-121
7. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України К.: Вища школа - 1999 р. ст. 375 - 397
8. Кириченко О.М. До проблеми розвитку харчової промисловості // Економіка України – 2000 р. № 10 ст. 82
9. Лагода Т.О., Юрик Я.Є. Конкурентоспроможність вітчизняних кондитерських виробів // Економіка України – 1999 р., № 2 ст. 44
10. Лиськов В.В. Основні напрями системного трансформування харчової промисловості України // Економіка України - 1999 р. №2 ст. 29
11. Лиськов В.В. Харчова промисловість у системі АПК // Економіка України – 2000 р. № 8 ст. 55
12. Лобода К.В. Вплив нетарифного методу регулювання на експортний потенціал цукрової галузі // Фінанси України – 2000 р. № 3 ст. 51
13. Новальська Н.І. Регіональні аспекти розвитку олійно-жирового продуктового підкомплексу // Регіональні перспективи - 2001 р. № ст. 31-33
14. Позняк С. Особливості та проблеми маркетингової стратегії розвитку харчової промисловості // Економіка України – 2002 р. № 10 ст. 89-92
15. Радченко В.С. Ринкові проблеми інвестування агробізнесу // Економіка України - 2000 р. № 2 ст. 55.
16. Руденко О.М. Сласти-мордасти (рынок сахара) // Бизнес”, - 2000 г. № 2 ст. 14
17. Тищенко Є.О., Голуб Б.М. Проблеми безпечності генетично модифікованих продуктів харчування // Вісник КНТЕУ – 2003 р. № 5 ст. 75-81"'
|
|
