СодержаниеВступ……………………………………………………………………………….2rn1. Сутність, мета і основні принципи профорієнтації незайнятого населення…………………………………………………………………………..3rn2. Основні елементи профорієнтації……………………………………….....8rn3. Суть і завдання профорієнтації в ринкових умовах....................................9rn4. Діяльність служби зайнятості щодо профорієнтації незайнятого населення…………………………………………………………………………13rnВисновок……………………………………………………………………….....14rnСписок використаної літератури………………………………………………..16ВведениеРеформування економіки і розвиток відносин на сучасному етапі зумовлюють глибокі зміни у сфері зайнятості населення. Через те виникають проблеми, вирішення яких потребує розробки нових теоретичних і методологічних підходів. Ринкові перетворення в України супроводжуються негативними соціально-економічними наслідками, зокрема безробіття та неповною зайнятістю населення. За таких умов особливої активності набуває проблема формування ефективної системи управління зайнятістю населення, адекватної перехідному періоду, що є запорукою створення соціально орієнтованої ринкової економіки, динамічного розвитку продуктивних сил України та її регіонів. Це зумовлює необхідність наукового обґрунтування методології дослідження зайнятості та розробки пріоритетних напрямів її розвитку в умовах перехідного періоду. Сучасне соціально-економічне становище України потребує нетрадиційних підходів до вирішення зазначеної наукової проблеми з урахуванням особливостей перехідної економіки, специфіки перебігу соціальних процесів і реальних фінансово економічних можливостей суб’єктів господарювання всіх рівнів.rnРинок праці та зайнятість населення є невід’ємною складовою економічного устрою будь-якої країни, основою економічних процесів і економіки загалом. Зайнятість населення безпосередньо впливає на стан економіки, а показники безробіття характеризують її ефективність. Для ефективного розвитку економіки держава застосовує відповідні важелі, зокрема механізми регулювання зайнятості. Державне регулювання зайнятості є складовою державного регулювання економіки. rnРынок труда может быть определен как система экономических отношений, возникающих между его субъектами в процессе движения рабочей силы в ее товарной форме.rnСкладывающиеся на рынке труда отношения осуществляются и регулируются объективными экономическими законами, в первую очередь законом стоимости и законом спроса и предложения. Поэтому в изучении рынка труда при определении задач и направлений его регулирования возникает необходимость исследования таких проблем, как спрос и предложение рабочей силы, цена рабочей силы.rnРынок труда может быть рассмотрен в широком и узком смысле. В первом случае рынок влияет на весь воспроизводственный процесс рабочей силы; во втором – он лишь один из его этапов, связанных с наймом рабочей силы.rnПри широком понимании рынка труда к его воспроизводственным функциям можно отнести: информирование работников об уровне спроса и предложения услуг труда, его условиях; ориентацию работников на развитие трудового потенциала, имеющего рыночный спрос; стимулирование перелива трудовых ресурсов между отраслями, регионами, формами собственности и т.д.; формирование уровня оплаты труда; стимулирование через конкуренцию фирм улучшения содержания и условий труда; образование резерва трудовых ресурсов, высвобожденных под давлением рыночных факторов, и их дальнейшее трудоустройство; формирование повышенных качественных характеристик рабочей силы, способствующих более эффективному функционированию их во всех сферах.ЗаключениеНаряду з державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат, пов’язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю.rnПравову основу здійснення системи професійної орієнтації складають: Кодекс законів про працю, Закони України «Про зайнятість населення», «Про освіту», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про охорону праці», Основи законодавства України про охорону здоров’я, Постанова Кабінету Міністрів від 27 січня 1994 р. «Про концепцію державної системи професійної орієнтації населення».rnІз становленням ринку робочої сили формування адекватної системи професійної орієнтації пов’язано передусім із посиленням її соціальної функції — досягнення оптимального узгодження інтересів суспільства й особистості, суттєвим розширенням ступеня свободи особистості у трудовій сфері, наповненням значною мірою формального права на вибір професії реальним змістом. Професійна орієнтація стимулює пошук людиною найефективніших шляхів і засобів підвищення свого професійно-квалі¬фікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності. За своєю структурою вона являє собою органічне поєднання взаємопов’язаних елементів — професійної інформації, професійного консультування, професійного відбору та професійної адаптації.Литература1. Калеп Л. Профессиональная переориентация. Формирование мотивации выбора новой профессии у безработных //Персонал. — № 2. rn2. Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні //Право України. — 1996. — № 5. rn3. Пашков А. С. Занятость, безработица, трудоустройство. — СПб.: СКФ “Россия—Нева”, 1994. rn4. Правовое регулирование рационального использования трудовых ресурсов //Отв. ред. А. Р. Мацюк, 3. К. Симорот. — К.: Наук, думка, 1989.rn5. Терюханова І. М. Соціально-економічні аспекти професійного навчання незайнятого населення: Автореф: дис канд. екон. наук. — К., 2002. rn6. Тюхпгенко Н. А. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації: Автореф. дис. — Одеса, 1999. rn7. Ушенко Н. В. Зайнятість населення та удосконалення економічного механізму її державного регулювання в ринкових умовах: Автореф. дис. — К., 2003. rn8. Шаленко М. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України // Економіка України. — 1996. rn9. Юрлова Н. Рабсила есть. Механизм регулирования процессов высвобождения и трудоустройства рабочей силы в Украине //Персонал. — 1998. — № 2.
|
|
