СодержаниеВступ. 3\r\n1. Продуктивність праці персоналу. 7\r\n2.Вимірювання продуктивності праці персоналу. 12\r\n2.1 Вимірювання продуктивності. 12\r\n2.2 Вимірювання рентабельності. 18\r\n3. Динаміка та резерви підвищення продуктивності праці персоналу. 20\r\n3.1 Резерви підвищення продуктивності праці персоналу. 20\r\n3.2 Динаміка підвищення продуктивності праці. 23\r\nВисновок. 26\r\nЛІТЕРАТУРА 29ВведениеСучасне виробництво відрізняється високою динамічністю, яка зумовлена технічним прогресом, розвитком науки, загостреною конкуренцією, політичними і соціальними процесами.\r\nНа даний час кожне ефективно працююче підприємство постійно знаходиться в стані перманентних змін продукції, технології, персоналу, системи організації виробництва. В зв’язку з цим почала розроблюватися теорія управління організаційними змінами. Деякі аспекти цієї теорії розглянуті в книзі професора В. Крюгера.\r\nВ залежності від глибини перетворень він виділяє наступні етапи трансформацій:\r\n1. Рекрустарізація – зміна виробничих і організаційних структур, в тому числі заміна і модернізація обладнання, раціоналізація ієрархії управління, систем обробки інформації.\r\n2. Переорієнтація – зміна профілю продукції і послуг з вимогами ринку або зі зміною суспільних умов. Одним з напрямків переорієнтації є конверсія оборонних підприємств, т.т. перевід їх на випуск продукції для населення.\r\n3. Оновлення – перетворення в галузі стилів керівництва, розширення прав структурних підрозділів і окремих працівників, стимулювання творчої діяльності в т.п.\r\n4. Переоцінка цінностей – зміна в системі цінностей підприємства, його ідеології, підприємницької культури, соціальних проблем.\r\nТаким чином, зміни можуть відноситися як до речових елементів (обладнання, приміщення, засоби транспорту та зв’язку), так і до ідеології, стилям і методам управління.\r\nОсновною проблемою управління процесом виробництва є подолання різних бар’єрів, які перешкоджають або сповільнюють зміни. Бар’єри можуть бути внутрішніми та зовнішніми.\r\nВнутрішні бар’єри пов’язані зі структурою та персоналом. При багатоступінчастій ієрархії імпульси до перетворення, які йдуть з верху (від лідерів підприємства), так і з низу (від працівників, інженерів, економістів і т.п.), можуть затухати і перекручуватися після проходження багатоступінчастих ієрархічних “фільтрів”.\r\nБар’єри зумовлені персоналом, є слідством особливостей виробничої культури і традицій фірми. Вони визначаються тим, що можна назвати “генетичним кодом” підприємства. Найбільш глибокі та важкі перетворення вимагають зміни саме в цьому “генетичному коді” і значного часу.\r\nБагато внутрішніх бар’єрів пов’язано з невпевненістю в успіху перетворень. Жах від’ємних наслідків є ключовою проблемою глибоких змін.\r\nЗовнішні бар’єри перетворень можуть бути зумовлені соціально-політичною ситуацією, ринковою кон’єктурою і джерелами фінансування.\r\nВ книзі В.Крюгера розглядаються два види перетворень: еволюційний і революційний.\r\nЕволюційна модель відповідає природному ходу виробництва, дозволяє колективу поступово усвідомлювати суть та стратегію змін. В процесі навчання персонал освоює нові методи, при перших позитивних результатах працівники підприємства з великою впевненістю роблять наступні кроки. Недоліками еволюційної моделі є тривалість перетворень, які можуть відставати від вимог зовнішнього середовища., а також атмосфери постійного безладдя, яка заважає продуктивній діяльності підприємства.\r\nРеволюційна (переломна) модель припускає швидкі, радикальні зміни, які принципово змінюють стереотипи, які склалися протягом певного часу поведінки, методів виробництва і управління. Така модель може бути здійснена лише при дуже активних діях керівника і значних ресурсах, які повинні бути в наявності перед початком перетворення. Достоїнство революційної стратегії : короткі строки, можливість корінних змін у всіх сферах діяльності підприємства, чітке розмежування фази “від початку змін” от “фази закінчення змін”. Недоліки даної моделі пов’язані з високим рівнем нестабільності в період перетворень і обмеженими можливостями коригувань прийнятих рішень в процесі їх реалізації.\r\nВ.Крюгер відмічає, що питання про вибір еволюційного чи революційного шляху залишається відкритим.\r\nПісля вибору стратегії та тактики, повинен розроблятися проект їх здійснення, в якому відображаються всі заплановані заходи, їх виконавці, строки, витрати, джерела фінансування і методи контролю. [“Економіка та соціологія праці”, Б.М.Генкин, Москва, 2000].ЗаключениеВисновок.\r\nДіяльність, яка має елементи новітності, раціоналізації та творчості, значно ефективніша до зростання добробуту народу, ніж виконавча праця по заданій технології. В зв’язку з цим важливо встановити причини, з за яких частка особистого споживання (праці для себе) в результатах праці раціоналізаторів, винахідників, письменників і інших представників творчої діяльності може бути меншою, ніж у тих, хто зайнятий в основному а-працею.\r\nВ роботах по історії науки приводяться десятки прикладів різкого підвищення ефективності виробництва під впливом нових технічних та організаційних ідей. Загальновідомо, що парова машина Дж.Уатта відшкодувала витрати на науку, які могли бути витрачені за всю попередню їй історію людського суспільства. Багатократний зріст ефективності став слідством винаходу Є.Сімпсоном динамо машини (1867 р.), Г.Даймлером – бензинового двигуна (1885 р.), Р.Дизелем – двигуна на важкому пальному (1892 р.) та т.п. Якісні зміни у виробництві виникали і завдяки не лише технічним, а й організаційним ідеям. Прикладами можуть служити роботи Г.Форда по організації масового випуску автомобілів, Ф.Тейлора по раціоналізації трудових процесів та інш.\r\nВ другій половині ХХ століття в розвинутих країнах значно прискорився процес якісних змін не лише у структурі виробництва, але й в структурі населення: різко зменшилася доля чисельності робочих та селян, а частка зайнятих у науці, освіті, медицині, сфері послуг зросла.\r\nТак, 3 % населення США зайнятого у сільському та лісовому господарстві, повністю забезпечують країну продовольством та забезпечують значні експортні поставки. В нашій країні наприкінці 80-х років частка зайнятих у сільському та лісовому господарстві складала більш ніж 20%. Крім того, до сільськогосподарських робіт залучалися мільйони городян та військовослужбовців. Реально в сільському господарстві було зайнято близько 25% населення країни. При цьому ввозилася значна кількість зерна, рослинного та тваринного масла, м’яса і т.п.ЛитератураЛІТЕРАТУРА\r\n1. „Економіка підприємства”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.\r\n2. „Економіка і соціологія праці”, Б.М.Генкін, Москва, 2000 р.\r\n3. „Основи менеджменту”, Н.І.Кабушкін, Москва, 1999 р.\r\n4. „Теорія економічного аналізу”, Н.В.Боканов, А.Д.Шеремет, Москва, 2000р.\r\n5. „Економіка виробничого підприємства”, Й.М. Петрович, Київ, 2003 р.\r\n6. „Економіка підприємств”, А.В.Шегда, Київ, 2003 р.\r\n7. „Керівництво по плануванню діяльності підприємства”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.\r\n8. „Економіка підприємства”, В.О.Протопопова, А.Н.Полонська, Київ, 2003 р.\r\n9. „Економіка”, А.Булатова, Москва, 1997 р.\r\n10. „Економіка підприємств”, Ф.С. Покропивний, Київ, 2001 р.\r\n11. „Економіка підприємств”, Н.А. Сафонова, Москва, 1998 р.\r\n12. „Організація та оплата праці в ринкових умовах”, А.В.Калина, Київ, 1998 р.\r\n13. „Маркетинг”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.\r\n14. „Економічний аналіз”, А.Е.Гінзбург, Санки-Петербург, 2003 р.\r\n15. „Маркетинг, менеджмент”, Ф.Котлер, Санки-Петербург, 2003 р
|
|
