СодержаниеПлан\r\nВступ...............................................................................3\r\n1. Історія вивчення амфібій в античний період та Середньовіччя.................................................................4\r\n2. Внесок науковців XVI-XVIII ст. у \r\n батрахогерпетологію.............4\r\n3. Дослідження земноводних у ХІХ-ХХ ст.......................5\r\n4. Вивчення амфібій у наш час......................................7\r\nВисновок.........................................................................8\r\nЛітература.......................................................................9ВведениеЛюдство по відношенню до земноводних не є справедливим. У античний період до низ ставились з насмішкою, то розповідаючи про них кумедні історії - „Війна мишей та жаб”, то називаючи їх іменами комедії - п’єса Аристофана „Жаби” (405 р. до нашої ери). У творах нашого народу зустрічається велика кількість поговірок, приказок, казок і розповідей, в який жаби виступають разом з іншими представниками тваринного світу. Не дивно, що в практичному суєвір’ї, „чарах” та „відмадстві” діло не обходилось без жаб. У минулі століття збереження засушеної жаб викликало підозру, яка могла стати причиною судових процесів. У колишній народній медицині часто споживали живих та мертвих жаб при лихоманці, рожі та інших захворюваннях. Про це згадував Пліней, а один з наших перших зоологів Ловецький (1825) повідомляє, що ікра земноводних вживалась і у практиці справжніх лікарів - з неї виготовляють пластир „Emplastrum de Spermate”. Існує багато приказок та повір’їв, що пов’язують крик жаби з дощем та негодою, що наближаються.ЗаключениеВисновок\r\nУ античній період до земноводних відносилися несмішливо. Уявлення наших предків зараховувало амфібій до „нечистої сили”, тому в чаклунстві нічого не обходилось без жаб. У колишній народній медицині часто використовували живих та мертвих земноводних при різноманітних захворюваннях.\r\nНауковий розвиток зоології прийнято розпочинати з Аристотеля. Довготривале домішування церкви, як наслідок, мало великий спад розвитку науки. Навіть обмежені досягнення в науці давніх авторів були забуті.\r\nУ період середньовіччя тварин по „природознавству” базувались на фантастичних свідченнях, замінюючи знання реальної природи.\r\nКонрад Геснер (1516-1565) вважається вченим, який зробив переворот у вивченні зоології, зокрема, амфібій.\r\nНауковці Кайтер (1534-1576), Сваммердам (1637-1680), Резель-фон-Розентоф, Паллас, Ловецький, Дюмеріль і Бірбон, Еккер, Нікольський (1852-1942) та вчені радянського періоду - Б. Кузнєцов, Б. Гумілевський, В. Ситова, Б. Красавцева, А. Банніков, П. Теретєв, С. Чернов зробили величезний внесок у розвиток батрахогерпетологіх і її стан на сьогодення.ЛитератураЛітература\r\n1. Биология /Шабанов Д. А., Шабанова А. В., Шаламов Р. В., Шаларенко С. А. - Х.: Торсинг, 2000.-384с.\r\n\r\n2. Жизнь животных. - М.: Просвещение, 1969.-в 6т.\r\n\r\n3. Куриленко В. Є. Вервес Ю. Г. Земноводні та плазуни фауни України: довідник - визначник (Навч. посію)-К.: Генеза, 1998.-208с.: іл. - Рос.\r\n\r\n4. Определитель земноводных пресмыкающихся фауны СССР._М.: Просвещение, 1977.\r\n\r\n5. Тереньтьев П. В. Лягушка. - М.: Советская наука, 1950.\r\n\r\n6. Тваринний світ України / Р. В. Шаламов, О. А. Литовченко -Х.: „Школа”, 2006, - 144с.: іл.
|
