СодержаниеЗміст
Вступ 7
Розділ 1. Особливості спілкування дітей середнього шкільного віку 9
1.1. Значення спілкування для дітей середнього шкільного віку 9
1.2. Характеристика середнього шкільного віку 17
1.3. Вплив психофізіологічних факторів на спілкування
дітей середнього шкільного віку 25
Висновки до розділу 1 31
Розділ 2. Психологічні особливості спілкування дітей середнього шкільного віку із соматичними захворюваннями 33
2.1. Психологічні розлади при соматичних захворюваннях 33
2.2. Роль родини в ґенезі психологічних захворювань 38
2.3. Особливості спілкування дітей середнього шкільного віку із
соматичними захворюваннями 46
Висновки до розділу 2 57
Розділ 3. Експериментальне дослідження спілкування дітей середнього шкільного віку із соматичними захворюваннями 60
3.1. Організація й хід дослідження 60
3.2. Обґрунтування методик дослідження 61
3.3. Аналіз результатів дослідження особливостей спілкування дітей
середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями 66
3.4. Рекомендації до поліпшення спілкування дітей середнього
шкільного віку з соматичними захворюваннями педагогам
та батькам 75
Висновки до розділу 3 82ВведениеВступ
Актуальність теми: полягає у важливості вивчення спілкування дітей середнього шкільного віку із соматичними захворюваннями. Останнє десятиліття залучає до себе підвищена увага дослідників в області клінічної та педагогічної психології. Даною проблемою займалися Є Г. Ейдемиллер, О. І. Захаров, В. П. Козлов.
Як показує аналіз сучасного психодіагностичного дослідження, вплив соматичних захворювань негативно впливає на сприятливе спілкування дитини середнього шкільного віку та дуже часто не одержує свого задоволення.
Ця обставина веде до формування підвищеної тривожності, розвитку почуття непевності в собі, пов'язаного з неадекватною й нестійкою самооцінкою, зі складностями в особистісному розвитку, установленням міжособистісних контактів, заважає навчанню в школі, а потім професійному самовизначенню. Але це ще не всі висновки по даній проблемі, тому що проблема мало ще вивчена.
Об’єктом дослідження виступили діти середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.
Предметом дослідження є психологічні особливості спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.
Мета дослідження містить у собі досконале вивчення психологічних особливостей спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями з метою їхнього обліку в роботі практичних психологів, педагогів, медичного персоналу тощо.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати особливості дітей середнього шкільного віку.
2. Ознайомитись з особливостями спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.
3. Ознайомитись з методами дослідження та провести студії вивчення, щодо спілкування дітей з соматичними захворюваннями та ймовірними шляхами його оптимізації.
Теоретико-методологічною базою дослідження виступили: концептуальні положення, розвинені в сучасній психологічній науці: комплексний підхід до вивчення людини (Б. Г. Ананьев, Л. І. Божович, В. С. Мерлин); біопсихосоціальна модель хвороби й психосоматичний підхід у сучасній медицині й психології;культурно-історична концепція Л. С. Виготського, концепція «десоматизації й ресоматизації» М. Шура, теорія акцентуацій особистості К. Леонгарда та О. Е. Личко, теорія рекапітуляції С. Хола, роботи В. В. Давидова, Д. И. Фельдштеїна, Т. В. Драгунової, Ш. Блера, Ж. Піаже, Д. Б. Ельконіна.
Методи дослідження: аналіз літературних джерел, аналіз статистичних даних, психодіагностичних методик: особистісний опитувальник Бехтеревського інституту (ЛОБІ), методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, проективний рисунок «Моя сім’я», нагляд.
Теоретичне значення дослідження полягає в проведенні теоретичного аналізу особливостей спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.
Практичне значення дослідження полягає в отриманні результатів емпіричного дослідження та можливості їх використання в навчальних заставах, дитячих кошах, лікарнях.
Розділ 1. Особливості спілкування дітей середнього шкільного віку
1.1. Значення спілкування для дітей середнього шкільного віку
Відношення дитини середнього шкільного віку з товаришами, однолітками, однокласниками складніше, багатообразне й змістовне, чим у молодшого школяра. У підлітковому періоді відбувається становлення різних по ступені близькості відносин, які підлітками чітко розрізняються: можуть бути просто товариші, близькі товариші, особистий друг. Спілкування з ними усе більше виходить за межі навчальної діяльності й школи, захоплює нові інтереси, заняття, відносини й виділяється в самостійну й дуже важливу для підлітка сферу життя.
Спілкування з товаришами здобуває для підлітка дуже більшу цінність, причому нерідко настільки високу, що відсуває на другий план навчання, значно зменшує привабливість спілкування з рідними.
Для підлітка відношенні з однолітками виділяються в сферу його власних, особистих відносин, у яких він діє самостійно. Він уважає, що має право на це, захищає своє право, і саме тому нетактовне втручання дорослих викликає образу, протест.
У підлітка дуже яскраво проявляється, з одного боку, прагнення до спілкування й спільної діяльності з однолітками, бажання жити колективним життям, мати близьких товаришів, друга, з іншого боку - не менш сильне бажання бути прийнятими, визнаними, шановними товаришами. Це стає найважливішою потребою [3, 84]. Неблагополуччя у відносинах з однокласниками, відсутність близьких товаришів, друга або руйнування дружби породжують важкі переживання, розцінюються як особиста драма. Сама неприємна для підлітка ситуація - щіро осуд колективу, товаришів, небажання спілкуватися, а найважче покарання - відкритий або негласний бойкот. Переживання самітності важко й нестерпно для підлітка. Неблагополуччя у відносинах з однокласниками штовхає його на пошук товаришів і друзів за межами школи. Як правило, він їх знаходить, але вони не завжди бувають гарними. Такі факти досить відомі по їхніх сумних наслідках. Прагнення підлітка залучити до себе увага товаришів, зацікавити їх і викликати симпатію може проявлятися по-різному: це можуть бути демонстрації власних якостей як прямим способом, так і шляхом порушення вимог дорослих, а також блазнювання, різні розважальні дії, розповіді про всілякий байках і небилицях.
Молодший підліток - громадський працівник по складу особистості. Хлопцям імпонує колективний спосіб життя й діяльності, вони тягнуться до суспільної роботи, люблять її. Вона створить змістовну основу для спілкування підлітків, дозволяє виявити ініціативу, активність, самостійність. У будь-якому заході вони воліють бути діячами, а не споглядальниками.
Взаємини підлітків, як особисті, так і міжгрупові, часто складаються незалежно від відносин з дорослими й навіть всупереч їхньому бажанню й впливу. Ці взаємини мають свій зміст і логіку розвитку.
Для підлітків найбільш важливі достоїнства: якості товариша й друга, кмітливість і знання (а не тільки успішність), сміливість, уміння володіти собою [2, 42].
На першому місці - товариські якості. Щоб здобути не просто популярність, а справжня повага й визнання в підлітків, необхідно насамперед бути гарним товаришем. У зв'язку із цим на початку підліткового періоду нерідко відбуваються зміни в групі рапсі популярних хлопців: по-перше, зникають колишні авторитети й з'являються нові, по-друге, часто спостерігається розбіжність активу класу із групою найповажніший й авторитетних підлітків, тому що в багатьох учителів існує тенденція створювати актив з добре встигаючих і дисциплінованих учнів без обліку їхніх товариських якостей.
Абсолютно неприйнятно для підлітків, до відношення дорослих і товаришів пред'являється ними те саме основна вимога - повага особистості й людського достоїнства [14, 101].
Найважливіші норми кодексу товариства підлітків - повага достоїнства, рівність, вірність, допомога товаришеві, чесність. У середовищі підлітків учинки кожного стосовно товариша, групі, класу не залишаються непоміченими й оцінюються як відповідні або не відповідним цим нормам.
Дуже важливо, що ці норми й вимоги збігаються з найважливішими нормами відносин дорослих - товариських, дружніх, справжнього співробітництва. Завдяки збігу морально-етичного змісту кодексу товариства підлітків з нормами відповідних відносин дорослих спілкування з однолітками є особлива школа розвитку соціально-моральної дорослості підлітка. Це спілкування є практикою по оволодінню новими способами соціальної взаємодії в колективі, які засновані на нормах моралі дорослих. Саме в практиці відносин з товаришами ця мораль засвоюється насамперед [51, 26].
У підлітковому віці розвивається дуже важлива для спілкування особливість - уміння орієнтуватися на вимоги однолітків, ураховувати їх. Це необхідно для благополуччя у відносинах.
Причиною неблагополуччя у відносинах нерідко буває завищена самооцінка, що робить підлітка несприйнятливим до критики й вимог товаришів. Саме тому він стає для них неприйнятним. У непопулярних і знедолених класом підлітків самооцінка часто буває завищена. Благополуччю у відносинах адекватна або навіть небагато занижена самооцінка по цінними товаришами якостям. Характер самооцінки - важливий момент для відносин з ними [14, 81].
Шановні й визнані підлітками командири-однолітки проявляють у діловому спілкуванні подібні достоїнства: вони вміють підкорятися іншому командирові-одноліткові, уміють устати в ряд з товаришами, зразково виконують власні обов'язки, піклуються про загальний успіх, першими починають важку або непривабливу для інших роботу, ставляться до товаришів шанобливо, спокійно, без покрикування й настирливих повчань, допомагають якщо буде потреба. Уміння поважати товариша - необхідна якість для ділових відносин підлітків.
Підлітки прагнуть до спілкування й дружби з однокласниками, які користуються повагою, з, виділяються просуненням у чомусь.
Часто підлітка залучають хлопці дуже різні, із протилежними інтересами, і більше або менш тривалий час коло спілкування з буває широким, але нестійким: установлюються досить тісні, по тимчасові відносини - іде пошук близького товариша. У всіх випадках апробується привабливість спілкування й сумісність двоякого роду - по інтересах і ступеню задоволеності характером особистих відносин.
Для зближення хлопців велике значення має подібність в інтересах й улюблених заняттях, привабливість розмов. Підліток легко заражається інтересами симпатичного йому однолітка й сам намагається прилучити його до власних занять. Нерідке спілкування з товаришем буває настільки привабливо, що разом з ним підліток починає займатися справою, що раніше його не цікавило й зараз теж не з. Однак згодом він може зацікавитися їм власне кажучи. Тому спілкування з товаришами - джерело виникнення нових інтересів підлітка. Сімпатізуючі друг другові хлопці прагнуть до співробітництва в різних справах, доручення кожного часто виконують разом. Уміння гарне працювати разом підлітки дуже цінують.
Достоїнства однолітка, що сподобався, часто змушують підлітка побачити й усвідомити відсутність у себе тих якостей, які йому імпонують і цінуються товаришами. З'являється бажання бути таким же й навіть краще. Товариш стає зразком для підлітка. Він йому або просто наслідує, або починає розвивати в собі певні якості, наприклад фізичну силу й сміливість або вміння стримувати себе, завжди виконувати обіцяне й ін. [25, 27].
Велике місце в спілкуванні близьких товаришів займають розмови. Хлопці обмінюються їхньою інформацією, що цікавить, обговорюють події з життя класу, учинки однокласників, взаємини; розмовляють про сугубо особисті питання, які не підлягають розголошенню, - про плани, мрії і їхнє втілення в життя, про спільні задуми, про романтичні симпатії, причому "таємниці" підлітків стосуються саме цих питань, а також більше інтимних, пов'язаних з половим дозріванням.
Розширення й поглиблення змісту, усвідомлюваного як важливе й особисте, народжує гостру потребу в другу, з яким можна поділитися й порадитися, знайти в нього підтримку й допомогу. Тому виникають особливі вимоги до дружніх відносин - взаємної відвертості й розуміння, чуйності й чуйності, співпереживання й уміння зберігати таємницю. Спілкування, у якому кожний розкриває іншому найважливіший і таємне, свої внутрішній мир, збагачує обоЛитератураСписок використаної літератури
1. Абрамов В. А., Бурцев А. К., Вольтфогель А. Л., Выговская Е. М., Ряполова Т. Л., Пырков С. Г., Денисов Е. М. Некоторые клинико-психологические особенности детей и подростков с агрессивным поведением // Медицинские исследования. — 2001. — Т. 1, вып. 1. — с. 40–41.
2. Актуальные проблемы диагностики задержки психического развития./ Под ред. К. С. Лебединской. – М.: «Медицина», 1982. – 280 с.
3. Альманах психологических тестов. М.: «КСП», 1996, с. 325–330.
4. Батаршев А. В. Психодиагностика способности к общению, или как определить организаторские и коммуникативные качества личности: М.: Гуманит. Изд. «Центр ВЛАДОС», 1999.- 176с.
5. Беляускайте Р. Ф. Рисуночные пробы как средство диагностики развития личности ребенка. В сб: Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога. Под ред. И.В. Дубровиной. М.: «АПН СРСР», 1987.
6. Бернс Р.С., Кауфман С.Х. Кинетический рисунок семьи: введение в понимание детей через кинетические рисунки. Пер. с англ. М.: «Смысл», 2000.
7. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: «Педагогика», 1983. 272 с.
8. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина: Кратк. учебн. / Пер. с нем. Г.А. Обухова, А.В. Брунека; Предисл. В.Г. Остроглазова. – М.: «ГЭОТАР МЕДИЦИНА», 1999. – 376 с.
9. Возрастная и педагогическая психология/ Под ред. А. В. Петровского. — М.: «Просвещение», 1973
10. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. Ин-тов / Под ред. М.В.Гамезо – М.: «Просвещение», 1984, 256с.
11. Выготский Л. С. Педология подростка // психология подростка. Под ред. Ю.И. Фролова. М.: «Роспедагенство»,1997
12. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6-ти т. Т.4 Детская психология / Под ред. Д.Б.Эльконина.- М.: «Педагогика», 1984, 432с.
13. Галябар В. С. Деякі питання організації психопрофілактики серед школярів // История Сабуровой дачи: Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии. Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков: «Наука», 1996. — Т. 3. — С. 163–164.
14. Гарбузов В. И. Концепция инстинктов и психосоматическая патология. (Наднозологическая диагностика и терапия психосоматических заболеваний и неврозов.) – СПб.: "СОТИС", 1999. – 320 с.
15. Григорович Л. А., Марцинковская Т.Д. Педагогика и психология: Уч. пособие, М.: «Гардарики», 2004
16. Дмитриева Е. Е. Особенности формирования коммуникативной деятельности с ЗПР. – Новгород, «Мед. наука», 1993. – 340 с.
17. Дружинин В. Н. Психология семьи. Екатеринбург: «Деловая книга», 2000.
18. Егидес А. П. Лабиринты общения. Издание 2-е, сереотипное – М.: Информационно – издательский Дом «Филинъ», 2001.-392с.
19. Ермолаева М. В. Психология развития, Методическое пособие для студентов, М.: «МПСИ2, 2000
20. Жинот Х. Родители и подросток. Серия «Магическая формула». Ростов н/Д. «Феникс», 1997 – 224с.
21. Захаров А. И. Происхождение детских неврозов и психотерапия. М.: «ЭКСМО-Пресс», 2000.
22. Ильин Е.П., Психология физического воспитания, СПб, Издательство «РГПУ», 2000
23. Карпова Э. Б. О «гармоническом» типе реагирования на болезнь по данным экспериментально-психологического исследования// Психологическая диагностика при нервно-психических заболеваниях – Л.: «НИИ психоневрологии», 1985. – С. 141.
24. Ковалев В. В. Психология детского развития. – М.: «Медицина», 1995. – 184 с.
25. Колесов Д.В., Мягков И.Ф. Учителю о психологии и физиологии подростка, М.: «Просвещение», 1986
26. Кон И. С. Психология ранней юности: Книга для учителя. – М. : «Просвещение», 1989, 255с.
27. Кон И. С., Фельдштейн Д. И. Отрочество как этап жизни и некоторве психолого-педагогические характеристики переходного возраста // Хрестоматия по возрастной психологии. М.: «МПСИ», 1996
28. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд.- Ростов н/Д: «Феникс», 1999, 512с.
29. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников, Книга для учителей и классных руководителей, М.: «Просвещение», 1976
30. Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение. Учебник для вузов.- Спб.: «Питер», 2001.-544с.
31. Курбатов В. И. Искусство управлять общением. – Ростов н/Д : Изд-во «Феникс», 1997- 352с.
32. Леонтьев А. А. Психология общения – 2-е изд., испр. и доп. – М: «Смысл2, 1997.-365с.
33. Личко А. Е. Личностный опросник Бехтеревского института (ЛОБИ)// Кабанов М. М., Личко А. Е., Смирнов В. М.
34. Личность в деятельности и общении. / Редакторы: В. А.Лабунская, А. К. Белоусова и др. Ростов н/Д : Изд-во «Гефест», 1997. 264с.
35. Лопатин В. В., Лопатина Л. Е. Малый толковый словарь русского языка. М.: «Просвещение», 1990
36. Лосева В. К. Рисуем семью: Диагностика семейных отношений. М.: «А.П.О.», 1995.
37. Лупьян Я. А. Барьеры общения, конфликты, стресс. – Ростов н/Д: «Изд-во ПРЕССА», 1991, 224с.
38. Майерс Д. Социальная психология / Перев. С англ.- СПб.: «Питер. Ком», 1998.-688с.
39. Михайлов Б. В., Сердюк А. И., Федосеев В. А. Психотерапия в общесоматической медицине: Клиническое руководство / Под общ. ред. Б. В. Михайлова. — Харьков: «Прапор», 2002. — 128 с.
40. Мухина В. С. Возрастная психология: Учебник для студентов вузов. – М.: «Академия», 1997, 432с.
41. Обухова Л. Ф. Возрастная психология. — М.: «Роспедагентство», 1996
42. Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед. институтов / Под ред. В.В. Богословского и др. – М.: «Просвещение», 1981
43. Особенности обучения и психического развития школьников в 13-17 лет /Под ред. И. В.Дубровиной, Б. С.Круглова. - М.: «Педагогика», 1988, 192с.
44. Остер Дж., Гоулд П. Рисунок в психотерапии. Методическое пособие для слушателей курса «Психотерапия». М.: «ЦПК», 2000.
45. Панкратов В. Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация: Практическое руководство. – М.: Изд-во «Института психотерапии2, 2000.- 208с.
46. Парыгин Б. Д. Анатомия общения: Учебное пособие – СПб.: изд-во «Михайлова В. А.», 1999, 301с.
47. Популярная психология для родителей/ Под ред. А.А.Бодалева. – М.: «Педагогика», 1989, 256с.
48. Проблема общения в психологии. Ред. Б.Ф.Ломов. – М. : «Наука», 1981. 280с.
49. Психология и педагогика: Учеб. пособие / Под ред. В.М Николаенко. – М.: «ИФРА-М»; Новосибирск: «НГАЭиУ», 1998
50. Психология: Учебник для гуманитарных вузов /Под общей ред. В.Н. Дружинина/ Психология индивидуальных различий. СПб.: «Питер», 2003
51. Психотехника общения: Учебное пособие по курсу «Психология и психотехника общения / Л. Д. Столяренко, С. И. Самыгин – Ростов н/Д : изд-во «Пегас» 1996 –59с
52. Рабочая книга практического психолога: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / Под ред. А.А.Бодалева, А.А. Деркача, Л.Г. Лаптева. - М.: «Изд-во Института Психотерапии»», 2002
53. Рабочая книга школьного психолога// Под ред. И. В. Дубровиной. М.: «МПА», 1995
54. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности. - М.: «Мир», 1994, 320с.
55. Романова Е. С., Потемкина О. Ф. Графические методы в психологической диагностике. М.: «Дидакт», 1992.
56. Рубинштейн С. Л, Основы общей психологии. - СПб: « Питер», 2002
57. Руководство практического психолога. Психическое здоровье детей и подростков в контексте психологической службы. Под ред. И. В. Дубровиной. М.: «Наука», 1997.
58. Русалов В. М. О взаимоотношении свойств темперамента и эффективности индивидуальной и совместной деятельности //Психологический журнал, 1982, №6
59. Смулевич А. Б. Психосоматические расстройства (клиника, терапия, организация медицинской помощи) // Психиатрия и психофармакотерапия. – 2000. – Т.2.
60. Социальная психология : Учеб. пособие для студентов пед. Ин-тов / Под ред. А.В.Петровского – М.: «Просвещение», 1987, 224с.
61. Тарнавский Ю. Б. Под маской телесного недуга. – М.: Знание, 1990. – 64 с.
62. Теплов Б. М. Избранные труды, в 2-х томах, т.2 / Психология индивидуальных различий, М.: «Педагогика», 1985
63. Тополянский В. Д., Струковская М. В. Психосоматические расстройства. – М.: «Медицина», 1986. – 384 с.
64. Фельдштейн Д. И. Особенности стадий развития личности на примере подросткового возраста // Хрестоматия по возрастной психологии. М.: «МПСИ»,1996
65. Фельдштейн Д. И. Психология взросления. М.: «МПСИ», 1999
66. Хоментаускас Г.Т. Использование детского рисунка для исследования внутрисемейных отношений. Вопросы психологии, № 1, 1986, с. 165–171.
67. Шванцара Л. и Й. Развитие детских графических представлений. Диагностика психического развития. Под ред. Й. Шванцара. Прага: Мед. изд-во «АВИЦЕНУМ», 1978.
68. Ширн Ч., Расселл К. «Рисунок семьи» как метод изучения детско-родительских взаимоотношений. Проективная психология. Пер. с англ. М.: «Апрель Пресс», «ЭКСМО-Пресс», 2000, с. 345–354.
69. Якобсон П. М. Психология чувств и мотивации. Воронеж: «НПО:МОДЕК»,1998
70. http://pediatr.wallst.ru/'
|
|
